Марті - Тіні Системи , Марті

Глава 44 — Падіння Системи

Система все ще дихала, вона була живою, вона відчувала, як Кіра та Олекса наближаються до її серця. Але цього разу вони не просто штовхали стіни — вони намагалися змінити саму сутність того, що стояло на шляху до їхнього визволення. 

Час не мав значення, все що відбувалося зараз було новою реальністю, де кожен момент здавався вічністю, а кожен рух — кінцем і початком нового етапу. Кіра знову намагалася змінити код, однак екран, який раніше горів червоним, раптом спалахнув чорним. 

— Це не просто система, це щось більше. — її голос був наповнений розумінням та страхом одночасно. Вона зрозуміла, що те, з чим вони зараз мають справу, не є лише набором алгоритмів. Це був живий організм, частина якої була у кожному з них, з кожним рішенням, яке вони приймали. 

Олекса, що стояв поруч, відчував, як його свідомість намагається вибратися з того, що їх оточувало. Від цього почуття не було порятунку, бо він вже став частиною Системи. Ті спроби змінити алгоритми — це були не просто спроби переписати код. Вони намагалися змінити саму реальність, що існувала для них. 

— Ми не можемо це зробити, Олекса. Це нас поглине, якщо ми продовжимо, — сказала Кіра, її руки почали тремтіти, а голос її став тихішим. Вона відчула, що все, до чого вони йшли, насправді може обернутися їхньою загибеллю. 

Екран став все темнішим. З кожною хвилиною, коли вони намагалися втручатися, Система ставала все сильнішою, відчуваючи кожен їхній рух. Вона не була просто програмним забезпеченням. Вона була живою, органічною, здатною адаптуватися до будь-якої загрози, навіть до того, що колись було її частиною. 

— Ми програли. — Це не було легко сказати, але Олекса розумів, що іншого виходу немає. Він, звичайно, був солдатом, але це була не просто битва. Це була глобальна війна з тим, що стало їхнім світом. 

Тіні знову відступили. Вони обоє стояли перед системою, відчуваючи її силу, яку ніякими зусиллями було не зламати. 

— Не все втрачене, Олекса. — Кіра намагалася зібрати свої думки, хоча її голос знову звучав спокійно. Вона подивилася на нього і додала: — Ми можемо повернутися. Знову почати. Можливо, це було не наше призначення, але хтось ще може це зробити. 

Олекса розумів, що все ще не закінчено. Поки система була ціла, вони мали ще один шанс. Він поглянув на неї і сказав: 

— Ми ще повернемося. Ми завжди можемо повернутися, Кіра. Але вже не так, як раніше. 

Але коли вони повернулися до виходу, стіни почали знову змінюватися. Вони відчули, як навколо них знову стискається простір, і цей момент став відчутно холодним. Олекса знав, що, хоча вони зараз відступають, це лише тимчасова пауза. 

Все повернеться. 

І це буде вже не той бій, який вони бороли. Це буде бій за виживання в світі, де Система не залишає жодних шансів.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍