Марті - Тіні Системи , Марті

Глава 43 — Серце Системи

Олекса відчув холод, який неможливо було ігнорувати. Вони стояли перед дверима, які вели до самого центру Системи. 

— Час на це настав, — сказала Кіра, відвертаючись від нього і підходячи до консолі, що висіла прямо перед ними. Її пальці торкалися до панелі, на якій мерехтіли цифри та іконки, але вона не дивилася на них. Її очі були зачинені на чомусь набагато важливішому. 

Олекса стояв позаду, відчуваючи важкість того, що вони збиралися зробити. Це не був просто виклик. Це було зіткнення з самим фундаментом того, що підтримувало його існування. 

— Ти розумієш, на що йдеш? — запитав він.
— Розумію, — відповіла Кіра. 

Вона відсунула руку від консолі, і двері відкрилися. 

Він зробив крок усередину, і відразу ж почувався, як ніби натрапив на щось невидиме, але дуже сильне. Це було відчуття, яке неможливо було порівняти з чимось. Як натиск на психіку, на саму суть його мислення.
Це було серце Системи. 

— Ми тут, — сказала Кіра, її голос звучав спокійно, навіть якщо вона була схвильована всередині. — Зараз нам треба пройти крізь це. 

Олекса відчував, як його мозок починає знову працювати на межі можливого, сприймаючи все це на іншому рівні, розуміючи, що це не просто місце, а ціла система — інтерфейс, з яким він тепер іде в контакт. 

— Ти знаєш, що робити? — запитав він, поки вони обидва йшли по довгому коридору. 

Кіра мовчала. Вона проводила його далі. Кроки все більше глибшали в простір, як в підземелля людської підсвідомості. 

Коли вони досягли центру, Олекса побачив величезний екран, на якому чітко був відображений сам процес управління всіма даними. Ніби вся пам'ять людства, весь досвід, був зібраний тут і зараз. І вони були готові це змінити. 

— Що далі? — запитав Олекса, не знаючи, на що розраховувати. 

Кіра взяла в руки код і почала вводити ключові команди. В її очах відбивалася зосередженість. 

— Зараз ми перепишемо алгоритми. Нам треба замінити ядро, тому що воно вже не працює, як треба. Всі ці роки Система ховала від тебе правду. Але ти, Олекса, є ключем до змін. 

Несподівано екран спалахнув червоним. 

— Що це? — запитав Олекса, готовий до будь-якого розвитку подій. 

— Це Система. Вона не хоче, щоб ми забрали контроль. 

У цей момент екран вибухнув світлом. Всі алгоритми почали переміщатися, змінюватися, і Олекса відчув, як його свідомість знову почала давати збій. Це було не просто змінення алгоритмів. Це був контакт з чимось більшим, ніж просто інформаційна мережа. 

— Він відчуває нас! — Кіра стиснула зуби. 

— Що відчуває? 

— Це не просто система. Це істота. І вона не дасть нам змінити її. 

В момент, коли Кіра була готова продовжити, Олекса підняв руку. Його тіло відчувало щось знайоме, щось, що стало частиною його самого. 

— Що якщо ми обдуримо її? — сказав він. — Що якщо ми візьмемо її зсередини? 

Кіра на мить здивовано поглянула на нього, а потім зрозуміла. Вона посміхнулася. 

— Ми зробимо це. 

Тільки в той момент, коли вони знову почали вводити код, Олекса відчув справжню загрозу, яка рухалася по ним. Це не була просто система. Це був віртуальний ворог, що здатен прокинутися. І тепер вони стали його частиною.


 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍