Марті - Тіні Системи , Марті

Холодний вітер гострим лезом розтинає темряву, що осіла на місто, мов важка ковдра. Олекса стояв на роздоріжжі — вузька бруківка здавалася нескінченною, а височенні будинки нависали, наче примарні велетні, готові проковтнути його. 

У його голові більше не було хаосу. Кожен крок тепер — як удар по клавішах органа, що грає лише одну мелодію. Вибір зроблено, і він, як стародавній меч, спопеляє все, що залишилося від колишнього. 

Він пройшов крізь систему, як голка крізь тканину, залишаючи після себе шрам. Він бачив її нутрощі, вивчав її механізми, розумів її природу. І тепер, замикаючи цей цикл, він знав: вона ніколи не була його ворогом. Справжній ворог завжди сидів усередині. 

На перехресті дороги його чекали. 

— Чекав, коли з'явишся, — глузливо всміхнувся Ярема, зітхаючи й поправляючи комір плаща. Його голос звучав водночас знайомо і відсторонено. 

— Я теж, — сухо відповів Олекса. Він не намагався виправдовуватися чи відтягувати момент. 

Ярема підійшов ближче, його обличчя освітлювалося тьмяним відблиском вуличного ліхтаря.
— Ти тепер... зовсім інший, правда? Вільний від усього цього мотлоху. Від себе. 

— Я більше не ховаюся, якщо ти про це, — з гіркотою сказав Олекса. 

Ярема мовчав, вивчаючи його погляд. Потім запитав:
— Ти справді думаєш, що система дозволить тобі це? Відпустить? 

Олекса всміхнувся — вперше за довгий час. Усмішка була майже болісною.
— Система — це лише інструмент. А я вже не боюся тримати інструменти в своїх руках. 

Після цих слів сталося щось несподіване. Ярема зняв капелюх, показуючи обличчя, в якому Олекса впізнав себе. Його точну копію. Тінь, що віддзеркалювала кожну зміну, кожну рану, кожен вибір. 

— Ти думав, що зміг відокремитися від мене? — проговорив двійник. — Ми єдині. Ми завжди були єдині. 

Ця істина лунала в голові Олекси, змішуючи все, у що він вірив. Але цього разу він не злякався. Його рішення було остаточним. Він зробив крок уперед, дивлячись у очі Тіні, і сказав: 

— Якщо ми одне ціле, тоді ти йдеш зі мною. 

Світ навколо завмер. Тиша розчинила всі звуки, окрім биття серця. Потім темрява вибухнула, і Олекса більше не відчував нічого, окрім безмежної свободи. 

Система завмерла, але вперше за всю історію вона відчула, що програє.