Марті - Тіні Системи , Марті

Темрява знову огорнула його. Вона не була ні загрозливою, ні затишною — просто порожнеча, що поглинала все. Олекса не бачив нічого, крім мерехтливих уривків спогадів: підвал на Ратушній, старий щоденник, тривожний напис, який він, здається, залишив сам собі. І карта. 

Карта все ще була в його руках, навіть у цій пустці. Він вивчав її ледь помітні лінії, які зводилися до одного місця. Але найголовніше було інше — дата: 17-12. Завтра. Чи, можливо, вже сьогодні? 

Він відчув, як під ногами з'являється твердий ґрунт. Перед ним поступово проступили контури кімнати. Той самий підвал, але тепер тут панував інший, більш загрозливий настрій. Світло від самотньої лампи розхитувалося, кидаючи примарні тіні на стіни. 

На столі лежав щоденник. Він виглядав так само, як тоді, коли Олекса знайшов його вперше. Тремтячими руками він відкрив його. Перші сторінки були знайомими, але на останній щось змінилося. Запис, який так запам'ятався йому, тепер звучав інакше:
"17-12. Це вже було. І буде знову. Тінь завжди повертається. Ти завжди повертаєшся." 

Кроки за його спиною змусили Олексу завмерти. Це було майже дежавю, але тепер страх поступився місцем розумінню. Він обернувся — і побачив фігуру. Та сама, що переслідувала його тоді, коли він знайшов карту в кишені мертвого незнайомця. 

Фігура була в капюшоні, і навіть у слабкому світлі її обличчя залишалося прихованим. Але вона простягнула руку, у якій була... карта. Та сама, що зараз лежала в Олекси. 

— Це все твоє, — сказав незнайомець. Голос лунав так, ніби належав не одній людині, а десяткам, що говорили водночас. — Твоє минуле, твоє майбутнє. Ти це створив. 

Олекса не відвів погляду. Він не мав сумнівів, що перед ним стоїть його Тінь. 

— Що це все означає? — запитав він. — Що значить 17-12? 

Фігура нахилила голову.
— Це день, коли ти зробиш останній вибір. Залишишся у петлі або вирвешся. Але не думай, що вихід безкоштовний. 

Олекса зробив крок уперед, карта в його руці немов пульсувала, віддаючи жаром.
— Що ти хочеш сказати? Я вже зробив вибір! 

— Ти зробив вибір, але ще не заплатив за нього. Завтра ти побачиш, що справжня ціна тільки починається, — тихо відповіла фігура. — Петля, яку ти створив, знову замикається. 

Перед його очима сцена змінилася. Тепер він стояв у мертвій тиші посеред величезного перехрестя. На будівлях навколо висіли розірвані банери, що звисали, як зношені прапори. Посеред дороги лежало тіло — чоловік, на вигляд незнайомець. Але Олекса відразу зрозумів, хто це. 

Це був він сам. 

В кишені свого "двійника" він знайшов ту саму карту. З тією ж датою. І коли він підняв голову, то побачив напис на стіні:
"Ти завжди повертаєшся. Час розірвати коло." 

Холодний вітер підняв пил із землі, і в його свідомості вибухнуло розуміння: 17-12 — це не просто дата. Це не просто місце. Це він сам. Його вибір, його Тінь. І завтра все закінчиться. Або почнеться знову.