Юлія Рудишина - Смарагдове море, Юлія Рудишина

Я прокинулась серед ночі, з жахом дивлячись у вікно, за яким – мені здалось – проплив повз жовтий великий місяць чарівний корабель флібустьєрів. Навіть на палубі змогла розгледіти суворого та похмурого Едварда Тіча. Він помахав мені рукою та посміхнувся. І все зникло.

Деякий час я сиділа та дивилась у вікно, роздумуючи, що це було. Вирішила, що просто ще не відійшла від свого сну, в якому на берег моря до мене прийшов сам Едвард Тіч, гроза Карибського моря, та й вкрав на свій корабель, заставивши писати про себе книжку.

Але ж колись я дуже любила ту історію. Чи й справді дописати? Але де взяти всі чернетки… Хоча пройшло стільки часу, я стала набагато краще писати, і мабуть, простіше буде розпочати все заново, ніж переробляти старе.

— Насниться ж таке! – зітхнула я та піднялась, щоб попити води, пересохлі губи ледве розліпились. Голова боліла так, немов по ній кувалдою били. Або я вчора напилась чогось кріпкого. Наприклад, рому з Едвардом Тічем.

Але проходячи повз свій стіл, я заклякла на місці, забувши про все на світі. Ноги не тримали, і я сіла на стілець, тремтячою рукою перебираючи листочки з малюнками піратів та власними чернетками… і все це було написано та намальовано справжніми чорнилами! Як в тому сну, від якого я тільки-но ледве оговталась!

Я підвелась и повільно вийшла з будиночку. Сіла на порозі, відкривши двері. Було холодно від вітру з моря, але я майже не помічала того. Дивилась у темінь та намагалась заспокоїтись, щоб не з’їхати з глузду остаточно. Захотілось курити, але я давним-давно кинула. І я зрозуміла ще одну річ — я частково була навіть рада тому, що мій сон виявився не таким вже й сном. І що десь, у якійсь незвичній та казковій реальності, мій Едвард Тіч, флібустьєр Чорна Борода, існує.

І що я таки напишу свою книгу про нього.

А може, колись він знову з’явиться в моєму житті та дасть мені шанс прогулятись палубою його чудового корабля та насолодитись нашими розмовами. І знову розповість мені щось про своє життя. А я… я буду чекати. І писати свою книгу.

Можливо, мені здалось. А можливо, я справді побачила у морі піратський корабель.

Кінець