Олена Арматіна - Договір, або приборкання Темного ельфа , Олена Арматіна

- Ніщо, ні звір, ні людина, ніколи не заподіє тобі шкоди, поки я поруч, - Марк сідає на стовбур дерева, що повалилося, і заклично стукає долонею по місцю поруч із собою. Щойно я сіла поруч, кладе руку мені на шию, перекочує між пальцями темні скляні намистини. - Поки я поруч, і поки ти його носиш.

- Я ніколи його не знімала, - я торкаюся кулона, підвішеного на намистинах.

Це камінь, який має такий вигляд, ніби веселка потрапила в рибальську сітку. Марк носить такий самий камінь на зап'ясті. Це особливий камінь, зазвичай призначений для Хранителів.

Ще одна причина, чому я завжди ховала його подарунок під одягом.

- Добре. Носи його не знімаючи і ніколи не ходи в ліс без мене.

Я хихикаю і хитаю головою.

- Чому ти так боїшся, що я піду сама в ліс?

Він нахиляється до мене так, немов збирається поцілувати. Мої губи здригнулися і потягнулися йому назустріч.

Але в цей момент помаранчевий промінь пробився крізь листя і застрибав по його красивому обличчю. Я засміялася, коли він промахнувся і поцілував мене в щоку. А десь у глибині душі щось тьохнуло - значить, не судилося.

- Я боюся, Катаріно, що якщо мене не буде поруч, ти підеш до лісу і не повернешся.

- Як Королева Ельфів? - посміхнулася йому.