Олена Арматіна - Договір, або приборкання Темного ельфа , Олена Арматіна

Голосно схлипнувши, витираю кулачками сльози, мокрий ніс і ... завмираю. Зковтую, тону в холодній синяві очей під суворо насупленими бровами.  Я навіть не відчула, що ельф уже якийсь час сидить на підлозі просто навпроти мене. Простягни я руку, і доторкнуся до м'язистої ноги, туго обтягнутої замшевими штанами. Я дивлюся на нього, і не можу зрозуміти виразу його очей. Хто зараз переді мною? Жорстокий, владний правитель? Чи ніжний, співчутливий чоловік? 

Я заплющую очі і роблю схвильований вдих. Я відчула, як сколихнулося навколо мене повітря. Відчула, як його рука ковзнула мені за спину, обережно, майже невагомо обійняла за талію. Вдихнула його дихання, що зігріло мою шкіру. Але очей не розплющила.

Він трохи потягнув мене на себе, зупинився, ніби мовчазно питав дозволу. Я не дивилася, не ворушилася, не чинила опору і не дихала. І тоді він потягнув сильніше - мить, і я опинилася в його обіймах, сидячи на його колінах. Тільки коли спиною відчула його тверді й прохолодні, немов камінь, груди, зрозуміла, що все ще тремчу.  Я притуляюся до нього, незважаючи на сумніви й боязкість, відкидаю голову на плече. Частина мене вважає, що я повинна боятися його. Інша частина потребує його і кожної крихти стабільності, яку він може запропонувати.

Чую ще рух, а через удар серця пухнаста морда важко опускається мені на коліна.

- Я хотів захистити тебе, - нарешті тихо каже він, однією рукою обіймаючи за плечі, зариваючись пальцями в моє розпатлане волосся. Я мимоволі здригаюся від такої незнайомої мені ласки, але не відстороняюся. - Саме тому я звелів тобі залишатися в замку, - його друга долоня накриває мій живіт. Я чую, як вібрує його голос, наче він бореться з власною темрявою. - Незалежно від того, чому це сталося, мені шкода, що тобі довелося все це пережити.

Це... було несподівано. І слова, які йому явно важко далися. І аж ніяк не дружні обійми. Навіть, скоріше, вони схожі на боязкі пестощі. І моя власна реакція на те, що відбувається. У грудях пече, змушуючи дихати частіше, поверхневіше.  І його руки, завжди прохолодні, і його дихання - швидше морозне, ніж свіже, раптом нагріваються, теплішають.

- Ти мав рацію, - шепочу я, продовжуючи дивитися на вогонь і не ворушячись, немов боюся сполохати дивну боязку близькість, яка встановлюється між нами. - Мені слід було послухатися. Мені слід було залишитися в замку. Я просто хотіла отримати видимість свободи, щось своє. Але якби я зробила так, як ти просив, цей чоловік був би живий. Через мене він ...

Він був так близько, що мені здається, поверни я зараз голову, і губами торкнуся до його губ.

- Ні, - твердо каже Хейян, не даючи мені закінчити думку. Його ніжний дотик немов сперечається з холодністю слів, його обережна, м'яка ласка змушує забути про лезо, приставлене до мого горла. Він повертає моє обличчя, і мої очі тонуть у його погляді. - Ти не винна в його смерті. Я розумію тебе, Катріона. Мені шкода, що ти не прислухалася до моїх попереджень і пішла з палацу. Але я розумію твоє бажання втекти звідси. Весь рік мене спалював той самий вогонь, що зараз  ятрить тебе. Я ненавидів своє призначення, ненавидів цей неживий замок, ненавидів... тебе. І поки чекав, і поки шукав - ненавидів.

Я бачу, як бажання і туга виблискують глибоким смутком в його очах.

Він сказав «ненавидів».

Але міг би сказати: «Ненавиджу».

- Ти не винна в його смерті. Якби той чоловік напав на Королеву, я б покарав його. Є багато способів зробити це. Але він напав на ... тебе, на мою Катріону. І тому я стратив його на місці. 

- Чому? - шепочу, ще не розуміючи, чому перед очима починають пурхати метелики. - Чому ти так сказав?

- Може, тому, що моя Королева мене... відігріла?

Один, особливо сміливий метелик сів ельфу на ніс.

Я його відігріла? Невже мені вдалося приручити Короля Ельфів? Так просто?

Не вірю!

Мої друзі!

 Я щиро дякую за те,  що надали мені раду щодо нової  обгортки. Мені дуже сподобалися і друга,  і третя обгортка,  тож  я ніяк не могла вирішити, яку саме з них  обрати. А дивлячись на те,  що історія про Катаріну та її ельфа пулачається надто об'ємною, то обираю обидві картинки. Гадаю, до першої  частини історії  більше підійде друга обгортка,  а до наступної  частини - третя.

Тож, першу частини історії  я завершую,  і запрошую  до наступної. 

Ваша Олена Арматіна

Кінець