Олена Арматіна - Договір, або приборкання Темного ельфа , Олена Арматіна

Усе, що я знала про своє життя і про себе, виявилося брехнею. Я вважала своїм призначенням лікувати нежить і ставити п'явки жителям рідного містечка. А виявилося, що без мене похмурому королю Темних Ельфів не врятувати його вмираючий світ. А мені-то що до цього? Вище підборіддя і рівніше плечі, Катріона! Навіть коли від хвилювання паморочиться голова і відчайдушно калатає серце. Можливо, це відбувається через темну магію, що вирує навколо. А може, через те, що один із вухатих володарів... виявився занадто гарним?

1

Ельфи йдуть...

Ці слова витають у повітрі, змушують раз у раз поглядати на Гору Морока. Кожен житель нашого містечка, проходячи повз свої вікна, дивиться на неї. Кожен, хто виходить на вулицю - з острахом, а останнім часом і жахом озирається на темну вершину, що зникає серед хмар. Сьогодні ці хмари згустилися, як ніколи.

Поглядаю на Гору і я, не перестаючи товкти на порох сушені трави. Чергова блискавка, що зблиснула у височині, змушує мене здригнутися. А стукіт вхідних дверей, що відчинилися тієї ж миті, - впустити на підлогу товкач.

- Вседержитель, Марку, ти мене так налякав, - хапаючись за серце, я щиро посміхаюся молодому білявому чоловікові.

- Доброго ранку, Катаріно.

- Доброго ранку, Марку. Ти сьогодні рано. Кудись зібрався? - киваю на чималий саквояж у його руці.

Він поклав його в кутку, і підійшов впритул до стійки, за якою я працювала.

- Ти бачив? - я стривожено подивилася у вікно, і вийшла з-за прилавка, заставленого банками, склянками, полотняними мішечками.

- Так, Катаріно. Потрібно бути сліпим, щоб не бачити цього, - він обережно обійняв мене.

Ці обійми тривають трохи довше, ніж це прийнято у простих друзів. Я зніяковіла, спіймавши на собі уважний погляд темних мигдалеподібних очей. Його обійми трохи слабшають, але руки все одно лежать на моїй талії, ледь торкаючись її. Я ж ніяково постояла з піднятими руками, не знаючи, куди їх подіти. І обережно опустила їх парубкові на плечі. Хоча воліла б доторкнутися до його грудей, затягнутих в ідеально чорну оксамитову куртку Хранителя.

- Її так і не знайшли? - боязко запитала я.

Марк прекрасно мене зрозумів. Адже останні три роки жителі Фалькора тільки про це й говорили.

Є тільки дві причини, через які ельфи приходять у наш світ: щоб принести нам смерть, або ж знайти Королеву серед юних мешканок нашого острова. У будь-якому разі, їхня поява обіцяє біду.

Один раз на триста років одна з дівчат Фалькора отримує цінний дар - магію. З одного боку, це радісна подія - тому що в той день, коли за нею спускається з гір спадкоємець ельфійського трону, її проголошують Королевою. А магія, в рази посилена темними ельфами, просочує кожен листочок нашого острова, кожну краплю джерельної води. Ця магія змушує наш острів цвісти і пахнути, а жителям дарує можливість жити здоровим життям набагато довше, ніж живуть усі інші люди. Але, з іншого боку, для сім'ї, в якій народилася така дівчинка, це стає справжнім горем. Адже юна Королева Ельфів вирушає слідом за темними посланцями на Гору Мороку. З цього моменту її життя буде для нас, людей, приховане таємницею, а рідним про юну Королеву залишаться лише спогади.

- Ні, Катаріно, не знайшли. Власне, я тому й прийшов так зарано.

Він ніжно проводить кісточками пальців по моїй щоці. Я зковтую, відчуваючи, як серце набирає обертів, а в шлунку все звично стискається.

Я хочу поцілувати його.

Я хочу поцілувати його вже щонайменше півроку, а скоріше за все, і більше. Уперше я зрозуміла це, коли він ув'язався за мною до лісу, щоб знайти зимовий корінь, який рятує від лихоманки. Найімовірніше, я покохала його ще до того, як зрозуміла, що таке поцілунок, - коли ми були маленькими дітьми і зі світанку до заходу сонця гралися в лісі. Але усвідомлення того, що ти когось кохаєш, робить життя набагато складнішим. Якби я вважала його просто другом, я могла б цілувати його, дуріючи, за своєю примхою або якби він попросив про це. Ми могли б так само блукати лісом, купатися в річці й не здригатися, коли шлунок робить сальто при одному лише звуці його голосу.

- Я прийшов, тому що ми маємо тікати з острова.

- Як ... тікати? - відсахнулася я, не відразу повіривши в те, що почула.

- Ти ж знаєш, мила, що завтра з Гори Мороку спустяться темні ельфи. Я боюся навіть думати, що буде, коли посланці Короля Ельфів дізнаються, що ми так і не знайшли його суджену...

 

 

Мої дорогі! Ласкаво прошу до нової історії фантастичного кохання та пригод. Зустрічайте - «Договір, або Приборкання темного ельфа»

,

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍