Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Мартін вийшов з дому. Він дістав телефон із кишені плаща. Пропущений від Крейга. Вирішив потім передзвонити. Пішов за провулок курити. 
 Поки курив, почув діалог за стіною:
-Нам треба взяти цього дурня.-сказав один голос.
-Ти точно впевнений, що тут живе цей чувак?-запитав другий, більш хрипкий голос.
-Упевнений, той не міг сказати не правду.
 Ті пішли. Мартін акуратно з-за рогу подивився хто це був.  Ті самі люди в чорному.
-Чорт.-вилаявся Мартін, розуміючи, що ті йдуть у бік будинку дружини і дістав телефон. Він набрав Сару.
-Так?
-Сар, зараз зачини двері і нікому не відчиняй,-сказав він.
-Що відбувається?-спитала дружина.
-Пізніше розповім, а зараз вдавайте, що вас немає.
-Ти знову в неприємностях?-не розуміла Сара.
-Сара, пізніше!-він скинув трубку.-Тепер Крейг...
 Мартін набрав друга. Він не відповів.
-Ну ж, друже!
 Він ще три хвилини чекав, потім відключився.
-Чортівня, та що за херня?
 Побіг у бік будинку Крейга. 
 Як тільки добіг до п'ятого поверху, він помітив зламані двері квартири. Її у буквальному сенсі вибили з петель.
 Мартін, не думаючи, зайшов у квартиру. Його друг був на кухні, пов'язаний на стільці. Його штани трохи спущені та видно жовті труси. Торс голий і в синцях. 
 Голову друга було відкинуто назад. У роті була звичайна носова хустка.
-Агов, Крейг!-намагався розбудити його Мартін.-Прокинься, твою матір!
 Крейг опустив голову на місце і розплющив очі. На лівому оці був величезний синій синець, а з носа текла кров. Стоун вийняв з рота друга синю хустку. Губа була розбита, опухла. 
-Чувак, що вони з тобою зробили?-запитав Мартін, намагаючись зняти пасок з рук друга.
-Вони вдерлися, п-прив'язали мене ременем до стільця. Почали допитувати де ти, але я мовчав.
-І ти зізнався?-він звільнив руки, Крейг поклав їх на свої худі коліна. Він тремтів від страху, його очі широко розплющені від жаху. Він трохи помовчав і пізніше зібрався духом.
-Ні спочатку, але вони хотіли облити мої п'яти окропом. Ось тоді я сказав. Пробач мені.
-Не хвилюйся, головне, що ти живий.
-Сука, я думав помру прямо на цьому йобаному стільці.-Картер закрив долонями обличчя.
 У Мартіна у кишені задзвонив телефон.
-Що ще?-грубо відповів дружині він.
-Тім зник.-сказала кратко Сара.
-Що? Як?!
-Я відпустила його сміття винести, хотіла забрати його... його там не було!
 Було чути, що Сара плаче.
-Чорт, зараз з Крейгом розберуся і прибіжу до тебе.
-Що з ним?
-Сара, пізніше розповім!-він знову відключився.
-Що трапилося?-спитав Крейг, витираючи кров з носа і дивлячись на неї.
-Тім пропав. Напевно, ці люди в чорному забрали.
-Бля, тоді пішли.-він різко підвівся зі стільця, похитнувся і почав падати.
 Мартін підхопив його і посадив назад на стілець.
-Твою матір, ти чого впав?
-В очах потемніло...
 Крейг дивився на підлогу.
-Слухай, я зараз викличу швидку і тебе заберуть, як тільки будеш у лікарні, то зателефонуєш.
-А ти куди?
-Почекаю з тобою медиків, а потім побіжу до Сари.
-Добре.
 Стоун зателефонував у швидку і вони чекали на неї кілька хвилин. Як тільки карета допомоги забрала Крейга, Мартін побіг до Сари.
 Біля її будинку була вона сама і когось виглядала. Як тільки помітила чоловіка, побігла до нього.
-Що, в біса, відбувається?
 Її туш розтеклася по обличчю.
-Сара, все гаразд. 
-Гаразд?-перепитала та.-Ну все, з мене вистачить! Я викликаю поліцію.
 Вона витягла телефон, але Мартін вихопив його з рук.
-Що ти робиш?-спитала Сара, дивлячись своїми сірими очима йому в карі очі.
-Вони не допоможуть, пішли у квартиру.-відповів Мартін.-Тут може бути небезпечно.
 Вони пішли у квартиру і він розповів про те, що відбувається.
-Тобто тепер тебе переслідують?-перепитала дружина.
-Вірно, хочуть убити.
-Ти ідіот! Мало того, що всі через тебе в небезпеці, так ще ти можеш померти.
-А тобі не начхати?
-На тебе так, але ти батько нашого сина, котрий любить тебе!
-Та ти все одно підеш з ним до того рудого дурня!
 Сварку перервав дзвінок. Мартін узяв телефон з кишені, дивлячись на свою дружину, а потім опустив погляд Невідомий номер. 
-Хто це?-запитала у нього Сара.
-Не знаю, може з приводу Крейга.-припустив Мартін і відповів на дзвінок.-Ало?
-Привіт, Март.-привітався, знайомий для нього, жіночий голос.
-Добрий, а хто ви?
 Незнайомка засміялася.
-Не впізнав? Гаразд.
 У голові Мартіна щось клацнуло.
-Жаннет? Звідки у тебе мій номер?
-Дивись, дізнався. Гаразд, зустрінемося в казино сьогодні ввечері.-сказала вона.-Якщо, звичайно, хочеш забрати свого синочка.
-Тім? Що ти з ним зробила?-голос Стоуна став голосніше.
-Дізнаєшся, коли прийдеш. І тільки надумай зброю взяти. До зустрічі.
 Та повісила слухавку.
-Тварюка!-вилаявся на неї Мартін.
-Хто це?-втрутилася Сара.
-Мені потрібно їхати в казино, там Тім.
-Я з тобою!
-Ні! Це небезпечно, сиди вдома.
-Між іншим це і мій син, тому я йду теж.
 Мартін важко зітхнув.
-Добре.
-Вони хочуть викуп за нього?
-Не знаю, швидше за все, щоб мене виманити. Гаразд, поїхали. Там розберемося.-говорив Стоун, одягаючи свій плащ.
 Пара пішла на зупинку. Пізніше сіли на автобус.