Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Біля дверей стояв чоловік, який трохи хитався в різні боки. Він подзвонив у двері. 
-Сара, відчини двері! -кричав той, стукаючи по дверях.
Дівчина з русявим волоссям і у фартуку відчинила двері за хвилину. 
-Мартіне? Ти ж маєш бути на роботі... -сказала дружина, розглядаючи його. -Ти п'яний?
-Вибач, мене звільнили з роботи. -відповів той.-Ось і трохи випив з жару.
-Гаразд, проходь.-дозволила Сара, важко дихаючи.
 Мартін поповз до дивана і впав на нього.
-І чому тебе звільнили? -спитала дівчина.-Дай вгадаю, знову не здав звіти за місяць?
 Чоловік кивнув головою.
-Прекрасно! І як нам тепер жити?
 Той знизав плечима, на мить посміхнувся.
-Придумаю щось, не хвилюйся.
-Ти пам'ятаєш, що наш Тім діабетом страждає?  – нагадала вона.-Він без ліків не проживе, а вони шалені гроші коштують! Я втомилася у дві зміни працювати у кафе.
-Люба, я щось придумаю...
-Ти так кажеш уже років п'ять та п'ять років змінюєш роботу! -вигукнула Сара.-Мені набридло.
 Вона взяла його за чорний плащ, потягла до дверей і виперла з помешкання. 
-Без грошей не приходь.-сказала та й зачинила перед його обличчям двері.
 Мартін сів на підлогу, точніше на килимок перед дверима. Він відчував, що додому найближчим часом не потрапить, тож взяв телефон та набрав номер телефону друга. За кілька гудків той відповів. 
-Крейг на зв'язку!-привітався він так радісно, ​​ніби чекав його дзвінка.
-Привіт, можна в тебе переночую?-спитав Мартін.
-Так-так, знову дружина вигнала з дому?
-Угу.
-Гаразд, чекаю.
 Той повісив трубку і підвівся з килимка чорного кольору.
За годину Мартін був уже біля дверей Крейга. Той постукав.
 Зустрічав його худий хлопець, трохи нижче за нього, з щетиною і з русявим волоссям у розпатланому вигляді.  Сам одягнений у сіру брудну майку в плямах від жиру і був у одних трусах.  На ногах жовті капці зі смайликами та шкарпетки чорного кольору. 
-Привіт друже!-привітався Крейг.-Радий тебе бачити.
-Угу.-коротко відповів Мартін і поповз до дивана. Ліг і заснув.
-Вже не здивований,-промовив його друг.
 Вранці прокинувся через те, що почала боліти голова.
-Прокинувся, алкаш?-сміявся з нього Крейг, який сидів за своїм старим ноутбуком і з чашкою кави в руках. З чашки виходила пара, значить вона тільки недавно заварена.
-Яке воно добре?-обурювався Мартін.-Голова болить, блять, розколюється!
-Пігулки в аптечці, а точніше на полиці.-вказав друг на шафку з полицями.
 Той підвівся і пішов до шафки. Хитався він з боку на бік.  Взяв потрібну пігулку та ковтнув.
-Вода на кухні,-нагадав йому Крейг. 
 Мартін кивнув головою і пішов через гори усякого сміття на кухню. Він запив пігулку з горла пляшки і повернувся до кімнати. 
-Скільки часу?-спитав Мартін у друга.
-Дев'ята ранку вже.-відповів Картер, пишучи щось на клавіатурі.-Дивно, що ти прокинувся так рано.
-Треба йти додому. 
-Краще подзвони Сарі для початку і вибачся.-порадив йому друг.
-Я бачу, ти вже набрався досвіду, холостяк.
 Мартін набрав номер дружини.
-Люба, доброго ранку.-привітався він з нею.-Пробач, я не хотів засмучувати тебе... Я можу повернутися?
-Ти, мабуть, забув нашу розмову?-запитала вона.-Без грошей навіть не повертайся!
 Сара повісила слухавку.
-Чорт тебе забирай!-вилаявся Мартін.
-Що трапилося?-спитав Крейг. 
-Сказала, щоб без грошей не повертався.-відповів він.-І як мені знайти роботу зараз?
-На столі маю газету.-повідомив друг, не відриваючись від екрану.-Може, знайдеш тимчасову роботу.
 Мартін підійшов до столу, де сидів Крейг і взяв газету.
-А з ким ти переписуєшся?-спитав він у нього, побачивши сайт знайомств. 
-Це Карен.-відповів Крейг, показуючи профіль дівчини.  Вона була худа, в чорній сукні з глибоким вирізом і тонною макіяжу. Дівчина пофарбована в блондинку.         -Як тобі?
-Одноманітна.-сказав прямо і коротко той, думаючи, що вже десь її бачив. -Може бути повією.
-Для тебе всі дівчата такі! -говорив у відповідь друг.
 Мартін сів на диван і почав перечитувати газету. Через деякий час він опустив руки.
-Чорт, нічого нормального немає! -вигукнув він.
-Перечитай ще раз.
 Мартін послухав пораду Крейга і перечитав. Був один із заголовків, який привернув його увагу.
  Гра "Смерть за гроші"
Заплати 20$ за квиток і зазнай успіху на барабані. Ти можеш отримати близько 1.000.000 $! Заходь на сайт і купуй квиток.
 Внизу була назва сайту та навіть номер телефону. Мартін підвівся і підбіг до Крейга. Згорнув сайт знайомств та набрав посилання.
-Агов, що ти робиш?-обурювався він.
 Перший сайт так і називався. Він був оформлений у чорно-білий стиль. Все написано просто і зрозуміло:  
                  Наступна гра: 25.10 о 19:30.
 Внизу адреса, де проходитиме гра та кнопка "Взяти квиток". Мартін навів кнопку мишкою.
-Ти певен, що хочеш?-спитав Крейг.-Може, це черговий лохотрон.
-Спробувати варто.-сказав Мартін йому, набираючи номер банківської картки.-Раптом вдача допоможе, як у шкільні часи.
-Те, що ти міг вгадати правильну відповідь на контрольній, ще не пов'язано з цим.-пояснив Крейг.
-Пізно, вже взяв квиток. 
-Чесно, ця халява підозріла, -додав друг.-Будь обережний. І віддай мишу вже!
 Той вихопив мишу з рук Мартіна і повернувся на сайт знайомств, де жінка вже написала близько десяти повідомлень. 
-Гаразд, піду свіжим повітрям подихаю.-сказав Мартін і вийшов із кімнати. 
 Мартін прогулювався вулицями. Він проходив через двір школи свого сина. Саме батько помітив Тіма на першому поверсі в кабінеті. 
 Він щось уважно слухав, потім сам помітив Мартіна і помахав рукою непомітно. Тато посміхнувся і теж помахав у відповідь. Пізніше пройшовся до магазину та купив пачку цигарок. Закурив між двома будинками.
  Здалеку він почув, як хтось кричить. Мартін вирішив проігнорувати галас. Крики все сильніше наближалися.  До нього підбіг чоловік у розпатланому одязі. Він був зляканий і, мабуть, біг уже довго-обливався потом.
-Допоможіть!-просив той, перш ніж у його голову влучила куля.
 Чоловік упав і стік кров'ю. Мартін злякався і випустив сигару з рота на підлогу.
 Незнайомець ще живий і намагався підповзти до нього.  Мартін почув, як хтось іде до них.
-Прошу, допоможи...
 Але він не допоміг, а сховався за сміттєвим баком. До ледве повзучої жертви підійшли двоє чоловіків у чорних костюмах. У абсолютно чорних.  В руках у одного з них був пістолет. 
-Було просто.-сказав один одному і вистрілив ще раз у голову. Жертва сіпнулася і завмерла.
-Бери його в мішок.-наказав другий.
 Ті обидва затягли в чорний мішок труп і один із них, хто був у чорних окулярах, узяв на плече цей мішок. 
-Ходімо.
 Вони пішли. Мартін дочекався, поки ті підуть далеко і вийшов до тротуару.
-Ну нахер.-пробурмотів той.- Що, чорт забирай, сталося?
 Він вирішив попрямувати до школи та забрати сина. Тім навчався у молодших класах і тому уроки були до обіду. 
 Мартін стояв біля входу до школи і дістав пачку цигарок покурити. Його руки тремтіли. Зазвичай хлопчик сам приходив зі школи, але може забрати його Сара. Зі школи вийшов Тім у футболці та штанах, на плечах рюкзак.
Він підійшов до батька. 
-Хіба сьогодні мене мають забирати?-спитав син, дивлячись на руки батька, що намагаються підпалити цигарку запальничкою.-І чому в тебе руки тремтять?
-Ні, просто вирішив пройтися з тобою.-відповів Мартін, намагаючись не відповідати на друге запитання. 
-Ну добре. 
 Вони вийшли із шкільного двору, де гуляли діти.
-Чому тебе не було вчора вдома?-поцікавився Тім.
-Заробився.-збрехав Мартін, докурюючи сигару.
-А мама сказала, що тебе звільнили і ти був п'яний,- сказав син правду за нього.
-Дуже багато тобі мама розповідає.
-То ти додому повернешся?-запитав Тім.
-Поки що ні. Найближчим часом точно вдома мене не буде.-відповів чесно тато.
-Але ти проведеш мене додому?
-Звичайно.-посміхнувся той.
 Вони йшли старим тротуаром.
-Як справи в школі? -почав Мартін.
-Сьогодні знову був тест з математики. -розповідав син, буцаючи камінь ногою.-Біллі зривав урок французької і забирав у мене олівці.                                                                     -Він тебе кривдить?-запитав тато. 
-Не лише мене, більшість дівчаток теж скаржиться на нього.
-Значить, завтра вранці поговоримо з його батьками. 
-Добре.
 Вони зайшли до багатоповерхового будинку. Усередині було тепліше, ніж на вулиці. Мартін натиснув кнопку виклику ліфта. Двері ліфта відчинилися і вони увійшли.  Тім натиснув кнопку з цифрою п'ять, ліфт закрився і поїхав вгору. 
-Тату, ви з мамою вже не любите одне одного?-питає Тім.  Йому всього одинадцять, але він уже був розумним хлопчиком і чудово розумів усе. 
-Кохання колись зникає.-відповів сухо батько.- І ми-не виняток.
-Отже, ви не житимете разом?
-Я намагатимусь помиритися з мамою.-пообіцяв він синові.-Хоча б заради тебе. 
 Ліфт зупинився. У під'їзді було чисто, але сміття в кутку і його сморід псували цю картину. Сара намагається всіма силами навести красу, але "ублюдків" (як говорила вона на сусідів) це не дуже турбує.
-Іди до дому.-сказав тато синові. Той попрощався і відчинив двері ключами, зайшов додому. 
 Мартін дістав телефон і переглянув час. Він розуміє, що до гри в нього ще кілька годин. Цієї хвилини йому зателефонував Крейг. 
-Привіт, скільки тебе не буде?-спитав він.
-До восьмої вечора точно, а що?
-Та я просто хотів усамітнитися з дівчиною...
-Ти про захист не забудь, а то твоє "чайлдфрі" закінчиться за дев'ять місяців.-нагадав Мартін. 
-Покидьок.-відповів той і повісив слухавку. Мартін усміхнувся, дивлячись у розбите дзеркало у під'їзді.  Тріщини прикрашали наклейки машин, якими Тім колись їх заклеїв. Він розглядав своє неголене підборіддя і чорне густе волосся.       
-Я той ще покидьок.-промимрив він і пішов до ліфта.