Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Знову ранок. Мартін прокинувся пізніше за всіх. Крейг уже сидів за ноутбуком.
-Доброго ранку.-сонно привітався Мартін. Крейг промовчав.
 Йому, таке відчуття, було вже начхати на нього. Насправді Крейг злий і образився на свого друга, тому пів дня слова від нього не чекай.
 Мартін підвівся з дивана і пішов у ванну. Там син чистив зуби. Його очі були опухлі від сліз. На нього було боляче дивитися. 
 Мартін обійняв Тіма.
-Пробач, я не хотів тебе лякати,-мовив тато.
-Нічого страшного.-тихо відповів син і посміхнувся.
 Хлопчик умився і переодягся. 
-Тату, відведи мене на танці,-попросив син.
-Добре.-охоче відповів той.
 Мартін переодягся і вони пішли. Знову йшли вулицею, пройшли старий магазин продуктів. 
-Тобі подобається танцювати?-поцікавився батько.
-Ні, мене мама змушує ходити на них.-відповів Тім.
-А чим би ти хотів займатися?
-Баскетбол.
-Від танців не зможу тебе звільнити, але ти можеш грати з дядьком Крейгом.-розповідав Мартін.-У шкільні роки він був найкращим гравцем у баскетбол. 
-Бо він високий?
-Не зовсім.-відповів, замислюючись тато.-Він просто багато тренувався.
 Вони дійшли до дитячого центру, де проходили танці.
Тім попрощався і зайшов до центру. 
 Мартін повертається назад. Дорогою він помітив знайому даму.
 Це була Беннет. Вона стояла біля крамниці і курила тонку цигарку. Замість гарної сукні у неї джинси, блузка та кросівки.
 Мартін підійшов до неї.
-Є підкурити?-спитав він, посміхаючись.
-Ви вчасно, Стоун.-відповіла вона, подаючи йому запальничку. Мартін підкурив.-Ви добре тримаєтеся.
-Дякую, сам здивований. 
-"Треба розвести її на відверту розмову. Я хочу знати все", -планував Мартін. 
-Не хочете до мене, вина випити?
-Але ви ж казали, що одружені?-згадала Беннет.
-"Чорт, чому ці жінки пам'ятають абсолютно все?"-думав він.
-Я просто хочу познайомити вас з моїм дуже хорошим другом.-викрутився Мартін, погладив своє чорне густе волосся зачесане назад.
-Ну, тоді не проти,-погодилася вона.
 Вони йшли разом вулицею, про щось говорили. Дорогою крізь них йшла ще одна дівчина. Мартін упізнав її. То була подруга Сари.
-"Твою матір, тепер мені точно загрожує розлучення."- розумів він, поки ззаду чув як фоткають його. 
-Хто це?-спитала заступниця директора. 
-Сам не знаю.-збрехав Мартін. 
 Зайшовши в квартиру, на них чекав здивований Крейг.
-Добрий день.-привіталася з ним Беннет.
-Добрий, Крейг.-відповів він, подаючи руку дамі і при цьому дивився на Мартіна. Він усміхався криво, брехливо. Цим хотів сказати, що нічого не розуміє.
-Жаннет.-сказала своє ім'я дівчина і радісно потиснула руку чоловікові.
-"Так її звати Жаннет?-здивувався Мартін.-Може, Дженніфер родичка її?"
-Пропоную піти на кухню за вином.-запропонував він.
 І вони пішли на кухню. 

 У цей час Сара сиділа в ресторані з якимсь чоловіком. На вигляд статний, в костюмі дорогому і має руде волосся з бородою. Сама Сара була одягнена в синю сукні з величезним вирізом і чорні підбори. Востаннє вона одягала це на вечірку, де і познайомилася з Мартіном. 
-Як твій син?-турбувався чоловік за її дитину. 
-Фред, все чудово.-відповідала Сара.-Він у батька, тепер має бути на танцях.
 Він помовчав кілька хвилин, поки не прийшов офіціант. 
-Ваше замовлення.-сказав він, поставивши страви на стіл.
-Ще білого вина, будь ласка.-попросив Фред.
 Телефон Сари завібрував. Її подруга, надіслала фото, де її чоловік йде з якоюсь дівчиною. 
-"Ось же мерзота."-думала Сара.
-Щось трапилося? -поцікавився Фред, помічаючи її незадоволений вигляд.
-Пусте.-відповіла вона і зробила спокійне обличчя-Так про що ти хотів поговорити?
-Я влаштувався в нову компанію в Лондоні, дають також квартиру безкоштовно.-розповідав він, наливаючи їй вино, яке тільки принесли.-Пропоную одразу після РАГС-а поїхати.
-Прям так, за кордон відразу?
-А що тут такого?
-Просто Тім може погано реагувати на це. Всі ці переїзди, незрозуміла місцевість може бути стресом для нього.
-Я розумію, але цей шанс упускати не можна. Там навіть освіта сплатиться компанією, а в Британії хороша освіта. 
 Сара замислилась.
-Добре, я поговорю з сином, поміркую і скажу тобі. 

 Трійця вже випила півпляшки червоного вина, переважно більше випила Жаннет.
 Мартін глянув на Крейга і кивнув головою. Крейг кивнув теж, підвівся і підійшов до дверей.
-Так, може розкажеш, що відбувається?-запитав Мартін у Беннет.-Ти жива Жаннет чи покійна Дженніфер?
-Мабуть, утримаюся.-сказала, посміхаючись вона і пішла до дверей. Там стояв Крейг, який своїм обличчям подавав вигляд, що точно просто так не випустить з кухні.
-Спочатку поясни, потім відпущу.
 Беннет усміхнулася і полізла у свою невелику чорну сумочку, в яку мало що влізе. Вона дістала пістолет і навела його на хлопця. 
 Крейг трохи розгубився, Мартін тим більше. Кілька хвилин вони стояли нерухомо, в тиші. Двері в квартиру відчинилися з скрипом.
 Хлопці відволіклися на секунду, як Беннет вже вибігла з кухні, відштовхнувши Крейга. Вони побігли за нею.
 Застали її в коридорі з сином Мартіна. Вона тримала його рукою вище ліктя і дуло вогнепальної зброї підвела до скроні хлопчика. Той схвильовано дивився на тата.
-Т-тато?
Мартін не зміг нічого сказати. 
-Жанет... або Дженніфер, не чіпай дитину.-взяв на себе ситуацію Картер.-Він тут ні до чого. Відпусти його.
 Він простяг руку, яка тремтіла від страху за дитину.
Беннет нерішуче озирнулася. Цієї секунди Тім наступив на ногу дівчини з усієї сили, та застогнала від болю, трохи похитнулася і хлопчик вихопив у неї пістолет. Відбіг до тата і навів на дівчину. 
-Ах ти тварюка!-вилаялася вона і подивилася на хлопчика. Її трохи охопив страх і та замовкла. Хоч хлопчик впевнено стояв, ручки його тремтіли.
-Тепер заспокойся.-говорив їй Крейг.-І просто присядь за стіл, і ми все обговоримо. Беннет зла ​​пішла на кухню. 
 Крейг за нею. Мартін забрав у сина зброю.
-Йди в кімнату і ні слова мамі про це.
 Тім кивнув і втік до кімнати.
 Крейг зав'язав руки дівчини ззаду стільця ременем, щоб та не втекла і сів навпроти.
 Мартін приєднався до допиту.
-Прошу.
-Добре, все розповім. Мене звуть Жаннет. Мій дідусь дійсно придумав ту гру.-почала Беннет.-І першими "піддослідними" була я з сестрою Дженніфер. 
-Сестра-близнюк?-уточнив Картер, який вже увійшов у роль поліцейського.
-Вірно. Все було як за правилами зараз, але нагорода була місцем у цьому казино. І дідусь не любив мене, взагалі... ніхто з родини не любив.
-І тому ти була основною метою?-здогадався Мартін.
-Та і як результат я вирішила схитрувати. Просто сестра раніше виходила чим я на колишню роботу. Вірніше, на підробіток. Вирішила вийти раніше, ніж вона, щоб мене не вбили.
-І план спрацював... геніально.-захоплювався він.
-Мої батьки дізналися про смерть Дженніфер. Вони попросили, щоб за документами таки була Дженніфер заступником директора, тобто дідуся.
-Все сходиться.-підсумував Стоун.-Твій дідусь ще працює?
-Так, але половина всього перейшла на мене. Старий вже, аж ніяк. 
-Добре, вільна.
 Крейг розв'язав руки Жаннет. 
-Бачу, ти дуже досвідчений.-прошепотіла вона на вухо йому і вже збиралася йти.
-Стій, забери,-нагадав Мартін, віддаючи пістолет.  Як тільки вона взяла його, натиснула на курок біля ніг Мартіна. Постріл не відбувся.
 Мартін показав кулі в руці.
-Я не настільки ідіот. Знаю, що ти хочеш прибрати мене швидше. Аби тільки гроші не витрачати, бо це ж все одно лохотрон. Ніхто не збирається давати гроші, чи не так?
 Жаннет шоковано дивится на нього, їх план дізнались.Та пирхнула і пішла, грюкнувши вхідними дверима.
 До Мартіна підійшов син.
- Хто це?-запитав він.
-Тобі знати не потрібно. Збирай речі, і я відведу тебе до мами.
 Вони за годину прийшли до Сари. Вдома її не було. Як тільки Мартін хотів набрати дружину, Сара вийшла з ліфта. У тій самій сукні.
 Для Мартіна це у прямому розумінні несподіванка. 
-І куди ти так ходила?-поцікавився він.
-У ресторан з новим хлопцем.-посміхаючись, відповіла вона, відчиняючи двері.-А ти теж вирішив піти ліворуч?
 Мартін промовчав. Сара відчинила двері й завела сина додому.
-Ще завтра підемо до суду, документи є. Головне, щоб ти прийшов. 
-Добре.
 Дружина зачинила двері прямо перед носом. Мартін важко зітхнув і попрямував до ліфта. 

 Сара зняла сережки і поклала їх на стіл. Вона помітила бліде синове обличчя.
-Тім, що з тобою? -спитала мама.-Розкажи мені.
-Ні, нічого не сталося. Просто втомився.-посміхаючись, сказав хлопчик, знімаючи з себе одяг.
-Сонце, нам треба поговорити.-вирішила почати серйозну розмову мати.-Пам'ятаєш дядька Фреда?
-Так, а що?
-Ми один одного любимо і хочемо побратися. Ти ж не проти?
 Тім замислився на мить. Він хотів би сказати, що хоче, щоб мама з татом знову були разом, але...Це вже неможливо, і хлопець це розумів.
-Ні, не проти.
-Ось і добре.
 Сара хотіла піти до спальні, не хотіла продовжувати розмову з приводу переїзду. Син дуже втомився і йому треба відпочити.
Хлопчик зупинив її.
-А тато не образиться?
-Ні, він не проти.
 Мама пішла до іншої кімнати.