Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Стоун йшов двором школи. До нього назустріч вийшов син. Він міцно обійняв батька.
-Привіт, синку.-мляво привітався тато.
-Привіт.
-Ходімо?
-Звичайно.
Вони мовчки вийшли зі шкільного двору.
-Як навчання? Які оцінки отримав сьогодні?-питав Мартін у сина.
-Сьогодні я здав два перевірочні тести з англійської, перевірять у понеділок.-розповідав Тім, дивлячись у підлогу.-І ще погано склав тест з математики у четвер.
-Не хвилюйся, наступного разу буде краща оцінка. - підтримав його тато, поклавши руку на плече хлопчика. 
 Вони прийшли до Сари. Та завела сина додому, щоб він переодягся та зібрав речі.
 Мартін чекав у коридорі під'їзду. З сусідньої квартири вийшла літня жінка у синьому халаті. Вона невдоволено бурчала собі під ніс.
 В руках у неї був совок та віник. 
-Доброго дня, місіс Хоран. -привітався з нею Стоун неохоче.
-Привіт.-сказала старенька і почала підмітати підлогу.  - Ти, випадково, не знаєш, хто курить у під'їзді?
-Ні, не знаю.-збрехав Мартін.-Але навряд чи з нашого поверху. 
-Ось не розумію, навіщо смітити?-запитала в нього Хоран.  -Я спеціально тут поставила смітник, а вони гадять.
-"Боже, як я ненавиджу літніх людей часом."-думав сам чоловік, поки та читала моралі.
 З квартири відчинилися двері. Тім вийшов зі своїм рюкзаком і перевдягнений у вуличний вигляд.
-Зроби, будь ласка, з ним усі уроки на понеділок. Також стеж, щоб він пив пігулки і не лягайте спати пізніше за десять.-давала вказівки Сара.-І прошу нічого не наробити.
-Добре.-відповів Мартін, не дуже слухаючи її.
-А ще завтра в нього танці на десяту ранку.-згадала дружина.- Не забудь. 
-Так, добре.-погодився він і обернувся до Тіма.-Ходімо?
-Ходімо.-спокійно відповів син. Мама поцілувала його в щоку.
-Успіхів.-побажала вона.
 Двоє зайшли до ліфту. Тім натиснув кнопку першого поверху. Ліфт рушив униз.
-Тобі мама розповідала?-запитав син.
-Що саме?-уточнив тато.
-Про розлучення.-сказав він, Мартін кивнув.-Як ти до цього ставишся?
-Чесно кажучи, ми розлюбили одне одного, сваримося частіше.-пояснював Стоун.-Ми не хочемо, щоб ти чув і бачив це, тому це найкращий варіант.
- Угу.-коротко відповів на це хлопчик і дивився на підлогу.
 Ліфт зупинився, відчинилися двері.  Вони вийшли з нього і попрямували до будинку друга.
 Крейг зустрічав їх біля свого під'їзду.
-Здорова, хлопче! -привітався з Тімом той, простягаючи долоню.-Давай п'ять!
 Хлопчик грюкнув по долоні хлопця.
На кухні вони їли піцу. 
-Ти чому не їси?-спитав Мартін. 
-Я вдома наївся.
-Салатом? Рано чи пізно треба підняти це питання з мамою.
-До речі, хочеш пограти на ноутбуці зі мною?-запропонував Крейг.
-З радістю, але мені треба зробити уроки.-відповів хлопчик.
-Так спиши з інтернету та все.
-Мені мама забороняє списувати з інтернету. Каже, що я мушу сам вирішувати.
-А ми кажемо, що можна.-хитро відповів, смикаючи густими бровами, Крейг.-Тож уперед, пароль знаєш.
 Тім підвівся зі столу і побіг у кімнату. 
-Мамі жодного слова!-крикнув Мартін йому.
 Півгодини хлопчик списував уроки, а потім грав разом із Крейгом у ігри. 
 Мартін дивився на старий телевізор і доїдав залишки піци. Він думав про Беннет.
-"Хто вона, чорт забирай, насправді?"-думав Мартін. На годиннику вісім вечора.
-Піду приготую вечерю.-повідомив він.
-Окей, покличеш нас як буде готово.-відповів Крейг, захоплений грою.
 Мартін пішов на кухню. Дістав картоплю, олію та сіль із полиці. Поставив на газ сковорідку та налив олії туди. Також взяв із морозилки три котлети, які зазвичай додають у бургери.
 Взяв пластмасову дошку та ніж. Почав чистити картоплю, кидаючи шкірку у смітник. У цей час на сковорідці масло почало шипіти.
 У Мартіна різко впав настрій. Він глянув на свої руки.  Його рука з ножем приставлені до зап'ястя руки з картоплею. У його голові проскочила думка розкрити вени. Мартін думав, що він жахливий чоловік, батько і друг, що не заслуговує жити.
-"Стоун, блять, зберись!-намагався зібратися він з думками.-Не все так погано."
 Праворуч від нього олія почала стріляти. Мартін підкрутив газ і продовжив чистити картоплю.
 Після того, як він посмажив картоплю, він насипав її тарілками. Мартін поставив їх на стіл і пішов звати сина з другом.
 Вони досі грали у ту гру.
-Вечеря готова.-повідомив Мартін.
-Угу, зараз прийдемо.-відповів Крейг.
 Троє сіли за стіл.
-Тату, мені не можна такого.-сказав син, дивлячись на цю страву.
-Чорт, пробач мені. Я зовсім забув.
-У мене є каші, можу заварити.-запропонував Крейг, Тім кивнув. Крейг підійшов до столу і ввімкнув чайник.  У синіх полиць знайшов пару пакетиків із кашами.
-Тобі з полуницею чи бананом?-спитав той.
-З бананом.-відповів хлопчик. 
 Крейг висипав пакетик у тарілку і залив окропом. Взяв у руки тарілку і поклав перед Тімовим обличчям. 
-Дякую.
-Будь ласка, почекай поки охолоне. 
 Вони повечеряли та лягли спати. Син спав з Мартіном на дивані, а Крейг на старому матраці, що був на підлозі.
 Мартіну не спалося, він думав про життя.  Про те, що реально недостойний її. Тім спав біля нього. Блакитна піжама в зірочках робила його ще більш маленьким.
 Стоун акуратно підвівся з дивана, щоб не розбудити сина. Взяв зі столу пачку цигарок і вийшов на балкон.
 Була глибока ніч, але вікна в будинках все одно наповнені світлом. Надворі було досить прохолодно, але Мартінові було однаково. Він стояв на балконі в трусах, футболці та халаті.
 Курив сигару, знову думав про своє нікчемне життя.
-"Може зістрибнути?"-проскочила думка, поки він дивився на асфальт.
  Здавалося б п'ятий поверх, але цього вистачить, щоби розбити голову. А поки його знайдуть, а це буде хіба що вранці, він уже проллє достатньо крові, щоб померти.
 Мартін викинув недопалок сигари на землю. Сам сів на огорожу балкона обличчям у квартиру, взявся за залізні
перила міцно руками і підняв голову вгору.
 На темно-синьому небі були розсипані зірки і серед них світився місяць.
 Він був готовий стрибати під таку красу. Почав відпускати перила, з яких зроблений балкон.
-Т-тату, що ти робиш?-спитав син своїм тремтячим голосом. 
 Мартін злякано опустив голову на місце і різко впав назад, він встиг побачити лише занепокоєне обличчя Тіма.
 Стоун встиг схопитися за поручні рукою. Він висів у повітрі, розуміючи, що він довго не протримається і впаде на асфальт. Чув, як Тім будив його друга. Мартін дивився вниз. 
-Друже, давай руку!-кричав йому Крейг. Самогубець підняв голову. Перед ним нахилившись, стояв друг, простягаючи йому руку.
 Мартін напружив усі м'язи і простяг йому руку. Крейг його підняв і поклав на підлогу. Обидва важко дихали.
-Тату, ти в п-порядку?-турбувався за нього син. 
-Тім, лягай спати.-грубо відповів за тата Крейг. 
 Хлопчик кивнув головою і пішов до дивана. Крейг потяг самогубця на кухню, кинув його на стілець і ввімкнув чайник. 
-Ти що твориш?-сердився друг.
-Я... я не знаю, що роблю...
Крейг дав сильний ляпас. 
-Ти ідіот! Навіщо було це робити, коли твій син поряд? Ти розумієш, що зламав психіку дитині?
-Я не думав...
 Крейг ще раз ляснув його по щоці. У ньому люті було більше, ніж будь-коли.
-Ти ніколи не думаєш.-сказав він, наливаючи йому чай.- Випий і лягай спати.
 Крейг пішов. Мартін знову залишився зі своїми думками. 
-"І навіщо я це хотів зробити?-думав він.-Я як дурний підліток."
 Мартін випив чаю і пішов спати. Син уже заснув, він був у сльозах.
 Батько поцілував його в чоло і сам ліг спати, намагаючись не думати про сьогоднішнє.