Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Вранці Мартін пішов до школи, до сина.  Дорогою викурив дві цигарки від напруги. Він розумів, що Сара буде у школі, але вибору не йти в нього немає. Мартін пообіцяв синові прийти. 
 Отже, він зайшов до школи і пішов до Тімового класу.  Постукав у двері і відчинив її.
 Там був вчитель, діти та пара батьків. І вона. Її обличчя неможливо переплутати з іншими.
 Сара дивилася на нього невдоволено.
-Добридень.-привітався Мартін. Тім підійшов і обійняв тата.
 Дорослі у відповідь привіталися та продовжили обговорювати щось важливе.
 Дружина підійшла до нього.
-Я ж казала не приходити!-злилася вона, кажучи це ледь не пошепки.
-Я дав обіцянку синові-я її виконаю.-впевнено відповів Стоун. Сара важко зітхнула.
-Я все вже вирішила, можеш іти до свого друга.-грубо повідомила вона.
-Чи можна, хоча б, на зборах поспілкуватися з сином?
-Гаразд, але тільки не довго.
 Сара відійшла до вчителя.
-Як ти? -спитав тато, коли дружина відійшла від нього.
-Все гаразд, правда мама хоче мене до стоматолога відвести.-сказав син.
-А ти не хочеш?
-Ні, я його боюсь. 
-Просто переживи це, все одно лікувати зуби. Рано чи пізно це потрібно зробити.
 Сара після розмови з вчителем прийшла до них.
-Тім, ми йдемо.-сказала вона, незадоволено дивлячись на чоловіка.
-Ти знову їдеш на побачення?-запитав відверто син.  Мартін здивовано глянув на Сару.
-Тім, я ж казала!-пошепки сварить вона і обернулася до Мартіна.-Пішли вже.
 Сара виштовхнула з кабінету чоловіка. Двоє мовчки йшли коридором. 
-То з ким у тебе побачення?-наважився спитати Мартін.-Вже заміну мені знаходиш?
-Мартіне, я вже не відчуваю любов до тебе.-почала дратівливим голосом вона.-Я хочу розлучення і жити з іншою людиною. 
-Добре, але як щодо нашого сина?
-Він все знає та розуміє. 
 Хоча Сара не спілкувалася з ним на цю тему.
-Тім завжди розуміє.
 Вони вийшли зі школи. 
-То даєш згоду на розлучення?-спитала дружина. 
-Так, але за однієї умови.-відповів Стоун, запалюючи цигарку.-Я бачитиму свого сина хоч раз на місяць. 
 Вона щось невдоволено пробурмотіла собі під ніс.
-Гаразд.
 Мартін пішов по справах. Вирішив прогулятися вулицями. Він пройшов через двох хлопців у чорному. 
-Це він?-питає один одного.
 І тут Мартін згадав, що за ним, як ніяк, теж полюють. Як за здобиччю.
 Він прискорив крок і побіг, ті двоє за ним.
 По дорозі Мартін упустив сигару з зубів, але це його не хвилювало. Він утік до невеликого цвинтаря та будівлі похоронного бюро. 
 Стоун швидко переліз через паркан, що був навколо цвинтаря і побіг у самий кінець. Хлопці у чорному пішли, не подумаючи, обходити до входу.
 Мартін сховався за величезною за розмірами сірою могилою. Вона прикривала його повністю. 
 Люди в чорному озирнулися та пішли. Мартін полегшено видихнув і встав із землі. З цікавості вирішив подивитися чия смерть урятувала його життя. 
 На могилі було знайоме обличчя. Напис "Дженніфер Беннет" шокував його. 
-"Це та дівчина? -запитував він сам себе. Мартін пам'ятав тільки прізвище тієї дами, але й ім'я йому схоже.-Так, це точно вона!"
 Повертаючись додому, він думав про це і періодично озирався в очікуванні появи людей у ​​чорному. 
 Якраз, коли Мартін прийшов, Крейг був удома за ноутбуком. 
-Ти чого такий блідий?-спитав він.-Знову переслідували?
-Так, а тебе?
-Бачив їх у магазину, вони навіть оком не смикнули.- відповів друг.-У них немає жодних навіть фото об'єктів із собою, начебто вони заучують кожну особу. 
-Можливо.
 Мартін сів поруч із Крейгом за стіл на табурет.
-Можеш знайти таку особу, як Дженніфер Беннет?  -попросив він.
-Звичайно.-відповів друг, заходячи в Гугл і вбиваючи питання в рядок пошуку.  Знайшло кілька сайтів.-Ось!
-Дженніфер Беннет, заступник директора казино "Смерть за гроші".-читав Мартін. Крім цього, була ще інформація, але не про смерть.-Якого...
-А навіщо тобі це?
-Коли на мене полювали, я сховався на цвинтарі за однією могилою. Прізвище та фото на могилі, якраз дуже знайомі.-розповів той.-Так ось Беннет це та дівчина з казино, але я ховався за її могилою!
-Тобто ти бачив її нещодавно, але при цьому вона мертва?-перепитав Крейг, піднявши одну товсту брову. Стоун невпевнено кивнув головою.-Тобі треба перестати пити.
-Не думаю, що це через це, тут якась фігня. 
-Не хвилюйся, люди дуже часто схожі та імена можуть збігатися.
-Але не настільки ж!
У Мартіна задзвонив телефон. Знову Сара.
 Він з тяжким зітханням відповів.
-Ти не зайнятий?-спитала вона. 
-Ні.
-Тім подзвонив мені і попросив залишитись у тебе. Ти не проти?
-"Чорт, це ж не безпечно, але не можна говорити про це!"-думав він.
-Не проти, навіть радий.-відповів чоловік.
-Добре, тоді забереш його зі школи і прийдете до мене по речі.-поділилася планом Сара, попрощалася і відключилася.
-Що цього разу?-спитав Крейг.
-Тім схотів у нас побути.-відповів Мартін.
-Круто, буде з ким пограти у "Вогонь та Вода".-сказав друг.  - А то двома руками одночасно за двох грати не дуже. 
-Ти дістав із цими безглуздими іграми, займися чимось серйозним!
-Витрачати гроші на пиво замість ліків для сина? -той осудливо подивився на друга.
 Мартін тупо промовчав. З одного боку йому соромно, з іншого - яка йому різниця, що він робить?
-Піду за ним до школи.-відповів на це все він.