Ріна Бейкер - Руйнація, Ріна Бейкер

— Хм… — протягує той. —А може зробити два за ціною одного? — він підходить ближче, боковим зором я бачу його черевики. — Можливо, так буде ще більше мотивації, Треворе? 

Дуло пістолету притискається до моєї вилиці, він зводить запобіжник і я вию про пощаду, звиваючись всім тілом, безмовно молю. 

— Кайле, не… Ти можеш нею скористатися, якщо хочеш. Ось, вона готова, трахни її, але не вбивай. — пропонує альтернативу Тревор. 

— Я не зацікавлений в сексі з повіями. 

— Вона не повія, просто моя фанатка, — тремтячим голосом каже хлопець. 

— Тим паче. 

— Тоді візьми її, як завдаток. Забери до себе, а коли я віддам гроші - повернеш мені. Дідько, вона так смокче, що я буду прискорено шукати готівку, аби повторити це. 

Я обурено гарчу, смикаючи задом. Якого дідька?!

Зброя віддаляється від мого обличчя, запобіжник клацає знову. Повільні, важкі кроки віддаляються, і крісло, що стоїть недалеко від ліжка, протяжно скрипить, коли чоловік всідається на нього. 

Те, що він бачить перед собою схоже на картину «Шльондра в кайданах. Інтерлюдія». 

— Я маю це обдумати, — каже він, а я відчуваю, як погляд ковзає моїм повністю відкритим тілом. — Гарний діамант, серденько, — каже мені. Певно, комплімент прикрасі в моїй задниці. 

— Мгхг… — це мало бути: «пішов нахрін», але вийшло, що вийшло. 

— Ох, Треворе. Я занадто поступливий до тебе, — він надовго замовкає, наче обдумує пропозицію. — Добре, згода. Даю тобі максимум місяць. Зауваж, якщо грошей не буде  я не залишу її собі, адже годувати зайвий рот не буду. А після того, як її тіло зникне без сліду, я прийду за тобою. Як зрозумів? 

— Зрозумів, — вдячно вимовляє хлопець, наче молитву. — Дякую, Кайле! Та я тобі віддам двічі більше! 

            ⁃           Не варто обіцяти того, чого ніколи не виконаєш. Мені потрібно тільки те, що ти мені винен. Не більше, не менше. 

Я принижена. Мене проміняли на місяць відтермінування боргу. 

Та він навіть імені мого не хотів запитати! Так і знала, що варто було б слухати попсу, проблем було б менше.