Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Розділ 18

1

22 жовтня 1962 року людство вперше у своїй історії вийшло на грань самознищення.

Кілька днів тривали таємні зустрічі шпигунів і дипломатів, брат президента США зустрічався з послом СРСР, уряди обмінювалися телеграмами... Міністр закордонних справ СРСР товариш Громико відчайдушно брехав, що ніяких радянських ракет на Кубі немає, йому підспівували радянський посол у США товариш Добринін і постійний представник СРСР при ООН товариш Зорін.

Президент США Кеннеді (праворуч) зустрічається з радянським міністром закордонних справ Андрієм Громико (в центрі) та послом СРСР у США Анатолієм Добриніном (ліворуч) у Білому домі 18 жовтня 1962 року. На цій зустрічі Кеннеді не розкриває, що він уже знає про присутність радянських ракет на Кубі, а Громико заявляє, що радянська військова допомога Кубі носить суто оборонний характер.

Тоді американці показали всьому світу знімки: а це що за ковбаса під пальмами? А ось це що? Давайте на це місце міжнародну комісію відправимо, подивимося, чи не пивна це бочка вісімнадцяти метрів.

25 жовтня на екстреному засіданні Ради Безпеки ООН заступник директора Центру інтерпретації розвідувальних знімків Девід Паркер (стоїть біля фотознімків спиною до камери) продемонстрував фотографії ракетних позицій на Кубі. Представник США в ООН Адда Стівенсон (справа внизу) дає пояснення. У лівому нижньому кутку знімка - представник СРСР в ООН Валеріан Зорін.

І довелося визнати, що так, частково щось є. І знову переговори, таємні зустрічі шпигунів двох країн, дипломатичні ноти, запевнення і заяви. А у президента США рука на кнопці. І деякі радники під лікоть штовхають: тисни, а то програєш!

Джону Кеннеді все це набридло, і було оголошено, що найближчим часом він звернеться до нації з важливим повідомленням. Що такого особливо важливого міг у той момент повідомити президент США своєму народу і світу? Та тільки те, що він переходить до рішучих дій.

Хрущов здригнувся.

Відкритим текстом просто через радіо Хрущов звернувся до Америки: Ракети забираю! Все! Кінець кризи!

А щоб не осоромитись остаточно - невеликі умови: якщо ви Кубу не чіпатиме, якщо свої ракети з Туреччини заберете.

- Так тому і бути, - відповів Кеннеді.

2

Радянський контингент був швидко виведений з Куби. Вивезли винищувачі та бронетранспортери, ракети і заряди, артилерійські гармати й бомбардувальники. Ракети вантажили на кораблі в поспіху, перетворюючи в металевий брухт. Будь-яка вм'ятина означала, що запускати таку ракету не можна. А вм'ятин, саден і щербин було з надлишком.

Навантаження ракет в порту Маріель для відправки в СРСР 5 листопада 1962.На пристані - вантажівки з ядерними боєголовками.

Винищувачі МіГ-21, бомбардувальники і торпедоносці Іл-28 вантажили на палуби радянських торгових суден під пильними поглядами американських контролерів. А можна було і не вантажити, а розбити їх молотами на місці або втопити в морі. Після повернення додому їх все одно довелося списати.

Підйомники ракет очікують відправки в СРСР в порту Маріель.

Відхід з Куби був принизливим. Радянські воїни йшли як шкідливі школярі, під свист і улюлюкання американської матросні, під рев розвідувальних літаків, які, тепер уже нікого не соромлячись, носилися над районами завантаження, над чахлими гаями, які зовсім недавно називалися грізним терміном ППР - польові позиційні райони.

Криза завершена. Радянські ракети повертаються додому під пильним контролем супостата. Американський розвідувальний літак RF-101 над портом Касильда зняв не тільки шість ракетних транспортерів на палубі, але і власну тінь (6 листопада 1962 р.).

Патрульний літак ВМФ США супроводжує радянське судно, що йде з Куби. На палубі під стрілами кранів видно декілька незачохленних корпусів ракет.

Ви йдете на тихохідному, неповороткому суховантажі. Трюми напхані зброєю, яка ще вчора була такою грізною. Але ви беззахисні і беззбройні. А поруч пре витончений сірий американський есмінець, і капітан нахабно скалить зуби, і матросня презирливо кидає недопалки за борт, гидливо спльовуючи...

Суховантаж «Полтава» відвозить ракети в СРСР.

Колами обведені стартові кільця, розміщені на палубі в кузовах вантажівок.

3

І тут саме час поставити запитання: а навіщо взагалі Хрущов привіз ракети на Кубу?

Будь-який наймудріший офіційний історик нам дохідливо пояснить: якщо стріляти з Куби, то скорочується польотний час. Раптовість удару - ось у чому виграш!

Пояснення переконливе, але тільки для тих, хто не розібрався в ситуації.

Ракетний удар з території Радянського Союзу в більшій чи меншій мірі міг бути раптовим. Зрозуміло, за умови, якщо у вас є, чим наносити такий удар.

У 1962 році не було засобів боротьби з балістичними ракетами, не було й надійних засобів виявлення запущених на вас ракет. Останній ступінь або навіть просто бойова частина ракети на дикій швидкості раптово з'являлися з-за обрію. Не грало великої ролі, летять вони з далекої відстані чи з ближньої.

Але! Якщо ракету готують до старту в сибірській тайзі, ви цю підготовку бачити не можете. Територія величезна, райони розташування ракет дикі, безлюдні, з доброю охороною. Відомості про ракетний удар надходять на ваш командний пункт у момент, коли бойові частини радянських ракет, немов зірочки, з'явилися на вашому горизонті. Якщо у вас є час, натисніть на кнопки удару у відповідь. Але запущені на вас бойові частини ви вже нічим зупинити не зможете.

А з території Куби раптовий удар ракетами 8К63 і 8К65 нанести було неможливо. На острові Куба радянські ракети були крайнє вразливими ДО старту. Якби готувався ракетний удар, то слід було одночасно підняти кілька десятків ракет у вертикальне положення, годинами їх заправляти і готувати до старту. В цьому випадку ракети піднялися б над кронами пальм, вони були б помітні здалеку.

Позиційні райони ракет знаходилися в густонаселеній, сильно пересіченій місцевості з небагатою рослинністю. Якщо ракети в низині, їх видно з висот. Якщо на висотах, їх видно з низин. Для розміщення ракет довелося виселяти селянські господарства. Селяни виявляли невдоволення і задавали запитання: що це там відбувається на наших плантаціях? Комуністичне керівництво Куби мало в той час безліч ворогів. У сільській місцевості діяли диверсійні загони, закинуті на Кубу в рамках підготовки до операції «Мангуст», метою якої було захоплення острова і повалення режиму Кастро.

У разі одночасного підйому