Настуся Соловейко - Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко

До того ж, вбити мене зараз було майже не можливо. Змія, Флоро, це не звичайна мітка – вона захист. Дванадцять магів ради об’єднують свою магію і створюють її. Процес болісний, тому чим раніше це станеться, тим краще.

Я вже офіційно зрікся наслідування цієї посади й з мене нарешті зняли цю погань. Носити її важко, Флоро.

– Та я все одно бачила твій спогад Льє, я бачила Лоралею у твоєму кабінеті!

І вона називала себе твоєю нареченою!

– Так, і побач ти більше, ти б знала, що це була частина допиту. Лоралея зараз очікує на початок судового процесу. Вона допомагала моїй матері. – його погляд став холодним – за можливість вийти заміж за Ліона, після моєї смерті. Тож, вона могла себе називати хоч богинею Ветою.

В мене розширились очі.

– Але чому ти мені все це не розказав, ще тоді?

– Розповісти всього я не міг, а казати напівправду не бачив сенсу. Батько завжди думав, що я приповзу до нього на колінах, а коли цього не сталося почав забороняти мені навідувати брата. За дозвіл це робити, довелося укласти з ним магічний контракт, згідно з яким, я не міг нікому розказувати про Ліона, брати гроші з сімейного фонду, або ж намагатися позбутися знаку радника. От і все. Якби я це зробив, то прирік би себе на служіння короні. До того ж, ти не уявляєш, що я тоді відчував, допитуючи власну матір, копаючись в її голові, а це не легко – вона сильна магиня. Я буквально шкірою відчував її ненависть.

Я бачила як ельф стис підлокітник крісла.

– То, ти не брав гроші в батька? Ну, цей мільйон, який ти вніс за мене.

– Ні квіточко. Не брав.

– А звідки ж тоді гроші взялись?! – здивувалася я.

– А навіщо, на твою думку, я бився з пустельними монстрами?

Я знизила плечима.

– Я робив це не один раз, просто тоді взяв тебе з собою. Це своєрідний тоталізатор, Флоро. Ельфи дуже азартні, вони роблять ставки, якщо поставити на себе і перемогти, можна добряче заробити.

– То, ти тоді їздив не на урочисте нагородження? – здогадалася я.

– Ні звичайно. Я отримав той мільйон наперед. Тож мусів відпрацювати. Але я й зверху заробив. Ти тепер дружина заможного ельфа.

– Щось не пам'ятаю, щоб я тебе простила або погодилась стати твоєю дружиною, – ущипливо сказала я.

– Алеж ти моя, квіточко. Тільки моя. І я тебе люблю більше за все на світі. Ти зробила мене найщасливішим чоловіком у всьому королівстві. Дивно, що я сам не помітив, що ти вагітна. Голова була забита іншим. Зараз дивлюся на твої магічні потоки – все очевидно.

Ельф простягнув до мене руку і потягнув до себе. Я не опиралася.

– Чому ти мені не сказала? Насправді?

– Чесно кажучи, я злякалася. Ти ж сам сказав, що в ельфів і людей дітей не може бути, і зілля я пила. Я гадала, що ти подумаєш, що я тобі брешу, що я навмисне його не приймала.

– Я б ніколи так не подумав, Флоро, врешті-решт, щоб з’явилася дитина потрібні двоє.

– Ти відсторонився від мене Льє, не розмовляв, уникав, що мені було робити?

На очах виступили сльози.

– Тільки не плач квіточко, прошу.  – він торкнувся моєї щоки.

– А що з твоїм братом зараз? – спитала.

– Я забрав його з того жахливого місця. Тепер, контракт розірвано й ми з ним, нарешті, вільні. Я пригрозив батьку, що розтрублю про його брудні справи. Та й моя мати зіграла мені на руку. Такий скандал. Батько все що завгодно зробить, щоб його уникнути.

Ті документи, що ти віддала Корилу – то був компромат на мого батька, він вочевидь, хотів мене ним шантажувати. Мені шкода, що я був таким сліпим, і зробив тобі боляче. Та, його спогади були такими реальними, а ти мовчала. Не можу навіть думки допустити, щоб хтось інший торкався тебе, обіймав, цілував. Ти мені віриш?

– Так – прошепотіла я – вірю.

Його гарячі губи торкнулися моїх, язик запанував у моєму роті, а нахабні руки повзли вздовж стегон.

– Я скучив, так скучив за тобою. Ти снилась мені майже кожної ночі, – прошепотів ельф, вкриваючи поцілунками мою шию й одночасно розстібаючи ґудзики на сукні.

Колюча щетина трохи шкрябала шкіру і я зойкнула.

– Щось не так? – напружено глянув на мене Льє.

– Ні… ні, та твоя борода…трохи лоскотно. А чому це ти взагалі її відпустив? – спитала торкаючись білої порослі.

Ельф хижо посміхнувся й став схожим на білого вовка із бабусиних казок.

– Знаєш, як кажуть: на ніч голитись ­– з коханою стрітись. Моя кохана була далеко.

Велика долоня накрила мій живіт і його очі розширилися.

– Квіточко, я її відчуваю. Дитину, – він різко замовчав – то ось чому ти змогла залізти мені в голову! Це не ти, це ж дитина, Флоро!

– Можливо, ти правий. Думаєш, в дитини буде твій дар?

– Хотілося б. Нехай буде гарний, як мама і талановитий, як батько.

– Льє, від скромності ти точно не помреш. Та я все одно люблю тебе.

– Виходь за мене, квіточко. – видихнув мені в губи – скажи так.

– Так – відповіла тихо.

Його очі спалахнули й притягнувши мене ближче, він знов торкнувся моїх губ своїми вустами. І все інше стало не важливим, тільки його руки, сильне тіло, биття його серця.

Солодкий шепіт й феєрверк насолоди. Цей чоловік перевернув моє життя, увійшов в нього, не питаючись про дозвіл, та все одно він мій…мій нестерпний ельф.

 

 

Спонсор настрою цієї глави старенька класика – Belinda Carlisle - Circle in the sand)

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно