Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

поростемо, розорюємося різно.

Розойдемося, ненько, по горах, по долинах,

Буде нас, ненько, по чужих українах.

Ой люди, ненько, будуть пановати,

Ми будем, ненько, у людей горювати.

Не шукай нас, ненько, ні в горах, ні в долинах,

Шукай нас, ненько, по чужих українах.

Одно ж піде в ліс, а друге у пролісся,

Ти, стара ненько, ти на нас не надійся.

ЛІТА МОЇ, ЛІТА, ЛІТА МОЛОДІЇ

— Літа мої, літа, літа молодії,

Де ж ви поділися за часи малії?

Та й відібрали літа маленькії діти,

Відібрали сили все дочки та сини.

Та сини ж мої, сини, сини соловейки,

Та запрягайте коні, коні вороненькі,

Доганяйте літа, літа молоденькі.

— Та ненько ж ти наша, ти, ненько старенька,

Коники потомим і літ не догоним.

— Та сини ж мої, сини, сини соловейки,

Завертайте літа, літа молоденькі.

Та уже ж моя старость до мене приходить,

Ой діточки мої, не пускайте її,

Голуб’ята мої, завертайте її.

Та уже ж моя старость у сінечки вступила,

Ой діточки мої, не пускайте її,

Голуб’ята мої, завертайте її.

Уже моя старость в світлоньку вступила,

Ой діточки мої, завертайте її,

Голуб’ята мої, шануйте її. 

Балади

ОЙ ПІДУ Я В ОГОРОДИ, НАЩИПЛЮ ШАЛЬВІЮ

Ой піду я в огороди, нащиплю шальвію,

Ой же, гой же, нащиплю шальвію.

Нащипавши шальвійки, та зов’ю вінок,

Ой же, гой же, та зов’ю вінок.

А ізвивши віночок, пущу й на Дунай,

Ой же, гой же, пущу й на Дунай.

Хто до вінка припливе, той милий буде,

Ой же, гой же, той милий буде.

Озоветься кролевич на сивім коні,

Ой же, гой же, на сивім коні:

— Я до вінка припливу та й милим буду,

Ой же, гой же, та й милим буду.

Єще ж конь не приплив, та й уже потопав,

Ой же, гой же, та й уже потопав.

— Біжи, біжи ти, мій коню, в свою сторону,

Ой же, гой же, в свою сторону,

Та не кажи ти, мій коню, що я й утопився,

Ой же, гой же, що я й утопився.

Іскажи ти, мій коню, що я оженився,

Ой же, гой же, що я й оженився.

Були у мене старости — в воді порості,

Ой же, гой же, в воді порості.

Були у мене світилки — на небі зірки,

Ой же, гой же, на небі зірки.

Були у мене сванечки — у морі пліточки,

Ой же, гой же, у морі пліточки.

Були у мене бояри — риба-окуні,

Ой же, гой же, риба-окуні.

ОЙ ІШОВ ПАРЕНЬ ДОРОГОЮ

  Ой ішов парень дорогою,

  Дорогою стовбовою,

  Зустрів дівку-сироточку,

  Сироточку-сімліточку:

  — Ой дівочко-сироточко,

  Сироточко-сімліточко,

  Загадаю загадочку,

  Скажи, дівко, всю правдочку:

  Ой що в’ється коло древця?

  Ой що росте без корінця?

  Ой що біжить без прогону?

  Ой що світить круту гору?

  Ой що палить без жарини?

  Ой що плаче без дівчини?

  — Ой я цеє добре знаю,

  Козакові одгадаю:

  Ой що в’ється коло древця —

  Ой хміль в’ється коло древця,

  Камінь росте без корінця,

  Вода біжить без прогону,

  Місяць світить без прозору,

  Сонце пече без жарини,

  Парень плаче без дівчини.

ОЙ ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ, ДОРОГОЮ КОЗАК ІДЕ

Ой із-за гори вітер віє, дорогою козак іде,

Зустрів дівку-сироточку, сироточку-сімнадцятьліточку.

— Ой дівочко-сироточко, сироточко-сімнадцятьліточко,

Загадаю загадочку, скажи ж мені всю правдочку:

Ой що в’ється коло древця, а й що росте без корінця?

Ой що біжить без прогону, хто світить круту гору?

Дівчина її узнала, козакові одгадала:

— Козаченько молоденький, ой хміль в’ється коло древця,

Камінь росте без корінця,

Вода біжить без прогону,

А місяць світить круту гору.

ОЙ ІШЛА ДІВКА ДО БРОДУ ПО ВОДУ

Ой ішла дівка до броду по воду

Та уподобала козака на вроду.

Ой іще дівка води не набрала,

Уже з козаченьком на розмові стала.

— Ти, козаче, ти славний собою,

Возьми мене у човничок з собою.

Єще дівка у човник не вступила,

Десь удалася серед моря хвиля,

Вивернуло щуку-рибу зо дна,

Викинуло молоду дівчиноньку з човна.

Три козаченьки коні наповали,

Вони собі стиха розмовляли.

Один каже: «Синє море грає»,

Другий каже: «Дівка потопає».

Третій каже: «Хоть коника збуду,

Таки ту дівку рятувати буду».

— Ой рятуй мене, молодий козаче,

Ой бери з мене дорогую плату.

— Ой я не хочу з тебе плату брати,

Ой хочу тобі дружиною стати.

— Ой і хоть буду у море потопати,

Таки не хочу дружиною стати.

— Ой подай, брате, довгую ломаку,

Приштикнути дівку-полежаку,

Ой подай, брате, довгую тичину,

Приштикнути молоду дівчину.

Ой не жаль мені баєвої юпки,

Ой як жаль мені дівчини-голубки.

Ой не жаль мені синьої китайки,

Ой як жаль мені дівчини-коханки;

Ой не жаль мені доброго намиста,

Ой як жаль мені дівчини до мислі.

ОЙ СЕВЕРИНЕ, СЕВЕРИНОЧКУ

— Ой Северине, Севериночку,

Сватай мене, дівчиночку,

Сватай мене, молодую.

— Ой я б тебе, дівчино, сватав,

Та боюся твого брата,

Отруй, дівко, свого брата.

— Ой я б його отруїла,

Так не знаю того зілля.

— Піди, дівко, в чисте поле,

В чистім полі дві ямини[128]

На ямині дві гадини.

Та на ямину сонце пече,

А гадині з рота тече.

Підстав, дівко, коновочку

Під гадючу головочку,

Возьми, дівко, з рота