Дані Балл - Заручники шлюбу, Дані Балл

Аделіна

Я запросила Дану до кафе, щоб поговорити, зустріч обіцяє бути продуктивною і вплинути на моє подальше життя. 

- То про що ти хотіла поговорити? 

- Навіть не можу сформувати насправді. Про нас мабуть. Хотілось більше про тебе дізнатися.

- Я залюбки відповім на всі твої питання.

- Дуже вдячна тобі. Ще хотіла перепросити в тебе, за не приємні слова, які раніше тобі казала, я була дуже ображеною на тебе, тому погарячкувала трохи. Я взагалі не така різка зазвичай. 

- Я все розумію, не переймайся. - Вона ніжно погладила мої руки своїми.

- Це все було так неочікувано. Я була впевнена, що ти померла, бо по-іншому не могла пояснити твою відсутність. А зараз, коли мені все відомо, коли я заспокоїлась і обдумала все, то зовсім інакше все відчуваю. Я зрозуміла, що дуже хочу з тобою спілкуватися, дізнаватись як в тебе справи, що ти робила цілий день, яке життя в тебе було весь цей час, я хочу знати все. Я хочу, щоб у мене була мама. 

- Ліночко, дівчинка моя... Ти не проти якщо я тебе обійму?

- Звичайно ні. - Жінка підхопилась, підсіла до мене і обережно прийняла мене в свої обійми. Я не могла стримано це витримати, мої очі наповнюватись слізьми, які я не хотіла стримувати. Через заплакані очі, я не відразу помітила, що Дана також плаче. Ми сиділи в сльозах обіймаючи одна одну,й з боку це мабуть виглядало як божевілля, але мені всеодно. Нам потрібен час, щоб поплакати. Мабуть я вся в свою маму, така ж чуйна.

- Розкажи мені про мого батька. Який він? 

- Твій батько найкращий! Дуже добрий, надійний, мужній, в нього найкраще почуття гумору, він завжди мене оберігає, підтримує. Без нього я не відчуваю себе живою. 

- Але ви не одразу були разом, як зустрілися, тоді в лікарні.

- До того, щоб знову бути разом ми пройшли багато образ. Коли він побачив мене в лікарні, то вирішив допомогти лише через те, що колись між нами було, задля свого спокою навіть. Діма довгий час на мене злився, він важко переживав зраду Юлі, це мама Влада, а потім думав, що я також йому зрадила. І він з цим почуттям жив весь той час. Майже нічого не змінилося, коли я йому розповіла, як все було. Та я і не наполягала на чомусь, лише була вдячна за допомогу. А він дійсно багато для мене зробив.

- Тобі не було образливо? У вас були сильні почуття.

- Я повністю розумію його образу, спочатку наче я зрадила, потім приховала від нього дитину, хоча знала як він хотів дівчинку. На той момент це здавалося найкращим рішенням - не казати, що я народила, не шукати його, просто залишити в спокою. Щось з'ясовувати, відновлювати почуття не було ні сенсу, ні бажання. Після Артура я не хотіла присутності жодного чоловіка біля себе, він повністю мене зламав. - Я знала, що так і було, цей чоловік здатен на будь-що. - Дмитро запропонував укласти шлюб, щоб було менше питань, чому я також їду до Лондону. Там він багато працював, а я була з Владом, підтягувала його англійську та приглядала. І до того часу в нас не було жодних відносин. Він все ще не міг мені вибачити, що я приховала тебе, тому не наближався до мене. Натомість в нього були короткочасні романи, свідком яких я була. Він представляв мене своїм пасіям як няню свого сину, я приймала це, по-іншому і не могло бути. 

- Він не здається мені надійним і люблячим, якщо чесно.

- Так згодна, вчинки не гідні чоловіка, та він так показував свою образу. Та і щось вимагати, я не мала права, те що він врятував мене від ймовірної смерті в лікарні, вже робило мене його боржницею. Діма робив мені боляче, хоч і сам страждав від цього. 

- Як ви взагалі разом змогли жити там? Дві дорослі ображені людини, яких нічого не об'єднувало, але вони нічого не робили з цим.

- Насправді в нас були почуття, в яких кожен не хотів зізнаватися. Діма заводив романи, щоб показати його байдужість, а я не звертала на це уваги, що ще більше його злило. Коли я стала почуватись краще, то пішла працювати перекладачем. Влад саме полетів додому, тому в мене було багато вільного часу. На той час мій шеф почав приділяти багато уваги - запрошував на прогулянки, в кафе, вистави. А колись взагалі провів мене додому і поцілував, Дмитро це побачив, почав ревнувати, навіть сходив з розуму. Я набралася стільки сміливості, що почала виказувати йому за його романи і що мені також це не подобалось. Тоді сталось, чого я зовсім не очікувала від завжди спокійного, врівноваженого чоловіка - він почав бити посуд, розкидати все навколо, навіть кричати. У відповідь я також почала все кидати, а що було робити ще... Він виказував мені, що я відмовилась від нього і не знайшла тоді, не розповіла правду, що він весь час згадував мене. А всі жінки були лише для того, щоб я зрозуміла як йому було боляче. Тоді я розплакалася від відчаю, я розуміла, що втратила час і можливість змінити все, мені стало дуже прикро. А Діма почав вибачатись за все, що скоїв, наче ця сварка потрібна була, щоб все відпустити. Він сказав, що й досі не може мене забути, хоче бути разом. Я не могла встояти перед ним, він як і раніше змушував моє серце частіше битися. Мені хотілось знову відчути його кохання, я його потребувала як ніколи. Тому ми почали стосунки, які продовжуються й досі. Ми пройшли важкий період, який показав нам, що ми маємо бути разом і ніяк інакше. 

- Чимось схоже на наші з Денисом стосунки, спочатку ми образами один одного, а потім не змогли протистояти нашому коханню. 

- Ви ще такі молоді, вже найкраще попереду, добре що ви подолали сварки і тепер знаєте, що потрібні один одному. Та й видно, що Денис тебе кохає, його так легко прочитати, він дивиться на тебе і очі його видають.

- Ох, якби ти відразу буда поруч і сказала мені про це не довелося б переживати все, через що ми пройшли.

- Так погано все було? 

- Ми обидва були проти шлюбу спочатку, кожен показував характер, тому і в шлюбі було не легко. А виявилось, що симпатія була відразу. 

- Мені так багато потрібно тобі сказати, почути твої розповіді.