Ніколь Кові - Особливо небезпечний , Ніколь Кові

Четверо дівчат сиділи на лавці під кабінетом і я пробіг по ним очима в надії побачити Софі. Але ні. Її не було.

-Тут має бути дівчина. Зі світлим волоссям.-сказав я, дивлячись на всіх по черзі і одна з них тихо заговорила.

-Вона щойно вийшла з кабінету.-сказала дівчина і все всередині мене боляче стислось. Я запізнився.

-З нею все нормально? Де вона?-вигукнув я і хтось вказав на двері поруч. Я смикнув їх і залетів в середину, опинившись в жіночому туалеті.

Тут смерділо цигарками і біля раковини стояла руда висока дівчина.

-Тут має бути дівчина. Зі світлим волосся.-в паніці кажу я. В рудої широко розплющуються очі і вона хапає повітря. Здається ніби вона хоче щось сказати, та збирається з думками. Щось аналізує і врешті важко видихає.

-Тернер?-запитує вона.

-Так! Де в біса дівчина?-кричу я і одна з кабінок відчиняється. Я бачу світле волосся і панічно кидаюсь вперед, аж доки не розумію, що це не пташка. Це інша світлява дівчина з заплаканими очима, яка змірює мене поглядом. Я помічаю що вона тримається за живіт і мій вираз обличчя стає болісним.

Я не хочу уявляти Керр такою. Не хочу бачити біль і страждання на її обличчі.

-Вона в кабінеті!-вигукує руда.-В сусідньому кабінеті!-кричить вона, щоб я її зрозумів.

Я кидаюсь назад в коридор і біжу до сусідніх дверей, смикаючи ручку, але вони зачинені.

-Чому...-починаю я, але якась з дівчат випереджає мене.

-Лікар зачиняє двері зсередини.

Мої нутрощі боляче зкручуються у вузел і я відчайдушно вдаряю ногою по дверях, поряд з ручкою, щоб зламати клятий замок.

Та вже не певен, що встиг...