Марк Аврелій Антонін - Наодинці з собою

християнське прочитання цих слів). Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 28, 4–5.

216

V, 29: 2. Епіктет, Діатриби 1, 25, 18. Натяк на звичай спалювати мерців.

217

V, 31: 1. Гомер, Одіссея 4, 690 (пер. Бориса Тена). Марк Аврелій, вочевидь, натякає на подальші рядки (691–693), доречні як щодо його життєвої та філософської позиції, так і щодо суспільного становища:

Як не вчинив він і навіть не мовив лихого нікому

В цілім народі, хоч це й властиво державцям божистим,

Що одного зненавидять, а другого милують надто.

Він же нікому з людей аніякої кривди не вдіяв.

218

V, 31: 2. Бездумних — подумав: в оригіналі гра споріднених слів ἀγνώμονας (бездумних) — εὐγνώμων (вдумливий).

219

V, 33: 1. Гесіод, Роботи і дні 197 (за пер. Андрія Содомори). За давньогрецьким міфом, із настанням жорстокого залізного віку чесноти переселилися із землі на Олімп.

220

V, 33: 2. Див. прим. 5 до II, 17.

221

V, 33: 3. Епіктет, фрагм. 10 Schenkl; в оригіналі гра слів ἀνέχεσθαι (терпіти) — ἀπέχεσθαι (утримуватися). За Епіктетом, найбільшими пороками є нездатність стерпіти кривду і нестриманість у насолодах, а тому треба завше дотримуватися настанови: «Терпи і утримуйся»; Марк Аврелій застосовує цю формулу до людей, які йому трапляються в житті.

222

V, 36: 1. Незрозуміле порівняння. За однією з версій, Марк Аврелій натякає на сцену з якоїсь невідомої нам комедії.

223

V, 36: 2. Долю — вділив: компенсація втраченої гри слів оригіналу: εὔμοιρος (добре наділений) — μοῖραν (доля).

224

VI, 1: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 95, 49.

225

VI, 2: 1. Вислів, приписуваний одному зі «семи мудреців» — Піттакові Мітіленському (бл. 650 — бл. 570 р. до Р. X.).

226

VI, 6: 1. Пор. твердження Платона, що найтяжчою карою за злий вчинок є уподібнення до лихих людей. Платон, Теєтет 177а; Закони 728b.

227

VI, 8: 1. Тобто сама дає всьому відповідну етичну оцінку.

228

VI, 9: 1. Марк Аврелій наполягає на стоїчному вченні про те, що носієм природи Всесвіту є його розум, який проймає цілість Всесвіту, а не охоплює її ззовні, як першодвигун перипатетиків, ані не міститься в його центрі, як «серединний вогонь» піфагорейців.

229

VI, 10: 1. Гомер, Іліада 7, 99 (пер. Бориса Тена).

230

VI, 11: 1. Див. прим. 2 до IV, 3.

231

VI, 11: 2. Йдеться про лад і гармонію всередині душі та між людиною і світом. Натяк на метафору душі як строю музичного інструменту; див., наприклад, Платон, Федон 85е.

232

VI, 13: 1. Прикуска (ὄψον) — загалом будь-яка їжа, яку вживали для присмачування хліба; зазвичай риба або м'ясо.

233

VI, 13: 2. Кратет (IV ст. до Р. X.) — філософ-кінік, учитель засновника стоїцизму Зенона. Ймовірно, Марк Аврелій натякає на якийсь вислів Кратета, який до нас не дійшов, де він звинувачує Ксенократа у писі чи марнославстві.

Ксенократ (бл. 396—314 р. до Р. X.) — учень Платона, керував його школою після смерті вчителя.

234

VI, 14: 3. Далі подано стоїчну класифікацію предметів за їхньою природою. Всі вони належать до родів; кожен вищий рід містить в собі властивості всіх нижчих, загальніших. Найнижчий або найзагальніший рід — нечутливі предмети, що для них спільною рисою є їхній стан; вищий — живі істоти, яких поєднує наділеність душею; нарешті, до найвищого роду належать розумні істоти, що для них спільним є розум. Див. природа*.

235

VI, 15: 1. Пор. Овідій, Метаморфози 15, 178 і далі.

236

VI, 15: 2. Стоїки вважали, що душа істоти живиться випарами її крові, а сама твориться з її подиху. Див. душа*, дух*.

237

VI, 15: 3. За вченням стоїків, душа з'являється в істоти щойно при народженні, з першим подихом. Див. одушевлення*.

238

VI, 16: 1. Марк Аврелій натякає на те, що для людини позірно є добром — життя, почуття, спілкування, добробут — і самим способом висловлення, подаючи ці речі як фізіологічні процеси (нічим не кращі за випорожнення), переконує, що насправді вони є для людини обоятними.

239

VI, 16: 2. Тобто жити за природою. Див. природа*.

240

VI, 16: 3. Пор. Платон, Держава 352d і далі.

241

VI, 17: 1. Геракліт, фрагм. В 60 Diels.

242

VI, 20: 1. Гімнасій — громадська споруда для заняття фізичними вправами.

243

VI, 22: 1. Геракліт, фрагм. В 117 Diels.

244

VI, 23: 1. Можливо, натяк на тривалість однієї зміни нічної варти.

245

VI, 26: 1. Антонін — родове ім'я Марка Аврелія, що він його набув після того, як його усиновив імператор Антонін Пій; див. прим. 1 до І, 16.

246

VI, 26: 2. В античному світогляді важливу роль мали міра й число, які були не стільки математичними, скільки космологічними, естетичними та етичними категоріями; перше систематичне формулювання ця риса світобачення здобула в піфагорейській традиції, де число виступає начатком всіх речей і основою всесвітнього ладу.

247

VI, 30: 1. Натяк на те, що імператор носив порфиру — фарбовану пурпуром одіж.

248

VI, 30: 2. Йдеться про імператора Антоніна Пія.

249

VI, 30: 3. Один із приписів щодо здорового способу життя.

250

VI, 31: 1. Див. прим. 1 до IV, 26.

251

VI, 32: 1. Тобто обоятним (ні добром, ні злом) є все, що не залежить від мисленної здатності розумної істоти, а також те, що ще не настало або вже минуло.

252

VI, 36: 1. Пор. прим. 2 до III, 10.

253