Марк Аврелій Антонін - Наодинці з собою

195 р. до Р. X., цензор у 184 р. до Р. X.; був одним із найзапекліших захисників староримських традицій від культурного впливу греків.

Адріан (76—138 р.) — римський імператор від 117 р.

Антонін Пій — див. прим. 1 до І, 16.

173

IV, 33: 3. Гомер, Одіссея 1, 242 (пер. Бориса Тена).

174

IV, 34: 1. Клото (дослівно — Пряля) — найстарша з трьох Мойр, богинь долі; вона пряде нитку людського життя. Її сестра Лахесіс (Та, що дає жереб) готує прядиво, а Атропос (Невідворотна) втинає нитку. Стоїки алегорично тлумачили ці міфологічні постаті як уособлення пов'язаності долі всього, що є у Всесвіті (Клото); справедливості долі (Лахесіс); неминучості долі (Атропос); отож нитка зображує долю як послідовність визначених провидінням подій. Див. доля*, провидіння*.

175

IV, 41: 1. Епіктет, фрагм. 26 Schenkl.

176

IV, 46: 1. Геракліт, фрагм. В 76 Diels.

177

IV, 46: 2. Геракліт, фрагм. В 117 Diels.

178

IV, 46: 3. Геракліт, фрагм. В 72 Diels.

179

IV, 46: 4. Геракліт, фрагм. В 17 Diels.

180

IV, 46: 5. Геракліт, фрагм. В 73 Diels.

181

IV, 46: 6. Геракліт, фрагм. В 74 Diels.

182

IV, 48: 1. Геліка — місто в Ахаї, що затонуло після землетрусу в 373 р. до Р. X.

Помпеї, Геркуланум — міста в Кампанії, що їх знищило виверження вулкану Везувію в 79 р.

183

IV, 48: 2. Йдеться про гілку. Див. зауваження щодо стилю Марка Аврелія в прим. 3 до IV, 3.

184

IV, 49: 1. Пор. Овідій, Метаморфози 9, 39–41.

185

IV, 50: 1. Невідомі особи.

186

IV, 50: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 99, 10.

187

IV, 50: 3. Нестор, міфічний цар Пілосу, герой Троянської війни; нібито прожив життя, що дорівнювало життю трьох людських поколінь. Як приклад довголіття див. також Сенека, Моральні листи до Луцілія 77, 20.

188

V, 1: 1. Відомо, що Марк Аврелій ще від юності виробив собі звичку вставати дуже рано.

189

V, 1: 2. Демокріт, фрагм. В 3; 191 Diels. Марк Аврелій іронізує з вислову Демокріта, який закликає тверезо розраховувати свої спроможності.

190

V, 2: 1. Затерти: стоїки вважали уявлення фізичними відбитками, що їх залишають в душі відчуття (на зразок відбитку печатки у воску), а отже, шкідливих уявлень можна позбутися, «затираючи» їх. Див. уявлення*.

191

V, 4: 1. Йдеться про повітря.

192

V, 4: 2. За античними уявленнями, зародок утворюється від змішування сімені батька та крові матері.

193

V, 4: 3. Йдеться про землю.

194

V, 5: 1. Вдався — видавай: компенсація втраченої гри слів оригіналу: ἔχεις (маєш [що сказати]) — παρέχου (достачай).

195

V, 6: 1. Пор. Платон, Держава 352d; Сенека, Моральні листи до Луцілія 76, 8.

196

V, 6: 2. Уявний співрозмовник Марка Аврелія застерігає, що, не маючи визнання й подяки за свої добрі «суспільні» діла, людина втрачає до них мотивацію. Зі свого боку, Марк Аврелій натякає, що опонент не вловив справжнього мотиву цих діл, а саме їхню самодостатню цінність, яка, коли належно її усвідомити, усуває згадану небезпеку. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 81, 1–2.

197

V, 8: 1. Асклепій призначив: ймовірно, формула з лікарського жаргону. Пор. також прим. 11 до І, 17.

198

V, 8: 2. Гра кількома значеннями дієслова συμβαίνω: 1) «припадати [на долю]»; 2) «пасувати», «припасовуватися».

199

V, 8: 3. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 74, 20.

200

V, 8: 4. Судилося — годилося: в оригіналі гра споріднених слів ἔφερεν (випало, довелося) — συνέφερεν (було догідним).

201

V, 8: 5. Див. доля*.

202

V, 9: 1. Філософія має не обмежувати людину, як шкільна муштра — школяра, а нести їй зцілення, як згадані засоби — хворому. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 89, 13.

203

V, 9: 2. Пор. Ціцерон, Про закони 1, 31–32.

204

V, 12: 1. Перелік чотирьох головних чеснот, за стоїками.

205

V, 12: 1. Менандр, фрагм. 530 Kock.

206

V, 12: 2. Менандр, фрагм. 530 Kock. Зневажливі слова коміка можуть стосуватися лише гаданих благ, якими є багатство чи слава; натомість коли йдеться про істинне благо — чесноти, вони стають недоречними. Пор. анекдот про філософа-кініка Арістіпа: коли слуга тирана Діонісія показував йому розкішні покої господаря, той плюнув йому в лице, кажучи, що серед тієї розкоші більше не було де це зробити.

207

V, 16: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 28, 5–6.

208

V, 16: 2. Пор. Арістотель, Політика 1252b; 1253а.

209

V, 16: 3. Пор. Арістотель, Політика 1333а.

210

V, 18: 1. Пор. у св. Павла в Першому посланні до Коринтян: «Бог… не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести». 1 Кр 10, 13 (пер. Івана Хоменка).

211

V, 18: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 36, 12.

212

V, 21: 1. Тобто всесвітній розум. Див. Всесвіт*, розум*.

213

V, 21: 2. Тобто розум істоти, яка ним наділена, її геній. Див. розум*, геній*.

214

V, 28: 1. Тобто не поводитися ні екзальтовано, ні розпусно. Пор. у Сенеки: «Адже філософія, виставляючи себе мовби для продажу, зазнає, без сумніву, якоїсь шкоди». Сенека, Моральні листи до Луцілія 52, 15 (пер. Андрія Содомори).

215

V, 29: 1. Тобто після відходу в якесь інше місце, а не після смерті (таким могло би бути