Марк Аврелій Антонін - Наодинці з собою

не вберегло його від лихої долі.

377

X, 28: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 107, 11.

378

X, 31: 1. Сократик, Евтих, Гимен, Евфрат, Евтихіон, Сільван, Алкіфрон, Тропеофор — невідомі особи. Оскільки філософа Клавдія Севера Марк Аврелій порівнює зі Сократовими учнями й послідовниками Крітоном і Ксенофонтом Атенським, а себе — з кимось із Цезарів, то подібний зв'язок мав бути й між переліченими вище людьми: це сучасники Марка Аврелія, схожі якоюсь визначною рисою на тих, хто жив раніше.

379

X, 33: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 39, 3. Висхідний рух вогню часто використовували як приклад вільного, невимушеного руху, адже за античними уявленнями здійматися догори — питома властивість вогняної природи.

380

X, 33: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 85, 30 і далі.

381

X, 34: 1. Захоплення філософією порівнюють з укусом змії чи комахи Платон (Бенкет 218а) та Сенека (Моральні листи до Луцілія 94, 41).

382

X, 34: 2. Гомер, Іліада 6, 147; 149 (за пер. Бориса Тена).

383

X, 34: 3. Гомер, Іліада 6, 148 (пер. Бориса Тена).

384

X, 34: 4. В оригіналі неперекладна гра двома значеннями іменника ὕλη: 1) «ліс», «деревина»; 2) «матерія», «речовина». Натякаючи на друге, термінологічне значення, Марк Аврелій надає Гомеровому образові космічно-філософського сенсу.

385

X, 38: 1. В оригіналі неперекладна гра двома значеннями іменника ὄργανον: 1) «причандалля», «знаряддя»; 2) «орган», «частина тіла».

386

X, 38: 2. Тобто якщо вжиток цих знарядь не є керований розумом або ж глуздом відповідного мистецтва, ремесла. Пор. мистецтво*.

387

XI, 1: 1. Пор. Лукрецій, Про природу речей 3, 945–946; Сенека, Моральні листи до Луцілія 93, 9.

388

XI, 2: 1. Многоборство, або панкратій — давньогрецький вид спорту, що поєднував елементи боротьби й кулачного бою.

389

XI, 2: 2. Оскільки чеснота є добром, а добро, за вченням стоїків, — єдине ціле, в якому немає окремих частин. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 102, 7.

390

XI, 2: 3. Стоїки вважали добром не лише чесноту, а й все, що є її наслідком. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 76, 16.

391

XI, 3: 1. Марк Аврелій, попри своє загалом толерантне ставлення до християн, вважав, що їхні дії зумовлені емоціями, пристрастями, тимчасом як вчинки філософа-стоїка визначає усвідомлений вибір. Поведінкою «наперекір іншими» автор, вочевидь, вважає насамперед відмову складати жертви традиційним римським богам, що було усталеною суспільною практикою.

392

XI, 6: 1. На великій сцені — тобто в житті. Порівняння життя зі сценою, театром вельми поширене і в античності, і загалом у європейській культурній традиції.

393

XI, 6: 2. Софокл, Цар Едіп 1391 (пер. Бориса Тена). Марк Аврелій натякає на повний текст віршів 1391–1393, подаючи його як приклад нарікання на долю:

О Кітерон, навіщо ти прийняв мене?

І чом, прийнявши, зразу ж не убив тоді,

Щоб тайни не відкрить мого походження?

(Кітерон — гора, де пастух, якому було доручено вбити малого Едіпа, натомість віддав його іншому пастухові).

394

XI, 6: 3. Тобто кажуть слова, в яких можна знайти глибший, філософський сенс.

395

XI, 6: 4. Евріпід, фрагм. 208,1–2 Nauck. Див. прим. 1 до VII, 41.

396

XI, 6: 5. Евріпід, фрагм. 287, 1 Nauck. Див. прим. 1 до VII, 38.

397

XI, 6: 6. Евріпід, фрагм. 757, 6 Nauck.

398

XI, 6: 7. Відвертість давньої комедії порівняно з відвертістю філософів-кініків, що з них найвідомішим був Діоген Синопський.

399

XI, 7: 1. Фразу можна розуміти і узагальнено, і в стосовно імператорського становища самого Марка Аврелія.

400

XI, 8: 1. Пор. у св. Павла в Посланні до Римлян: «Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, то не вихваляйся перед галуззям». Рм 11, 17–18 (пер. Івана Хоменка).

401

XI, 10: 1. Вислів, приписуваний Менандрові.

402

XI, 10: 2. Одна із засадничих тез античної естетики. Пор. Ціцерон, Про природу богів 2, 82; Про закони 1, 26; Сенека, Моральні листи до Луцілія 65, 3.

403

XI, 10: 3. Пор. Платон, Закони 630с; Арістотель, Нікомахова етика 1129b.

404

XI, 11: 1. З контексту видно, що йдеться про серединні речі, які не є ні добром, ні злом, а тому лише гадано варті того, щоб за ними гнатися чи від них утікати, а насправді — обоятні.

405

XI, 12: 1. Див. XII, 3; див. також душа*.

406

XI, 12: 2. Описано порухи душі, спричинені пристрастями: пожаданням, страхом, насолодою, журбою.

407

XI, 12: 3. Пор. Платон, Держава 477е.

408

XI, 13: 1. Фокіон (397—317 р. до Р. X.) — атенський політичний діяч, за свої моральні якості здобув прізвисько Чесний. Тут, ймовірно, йдеться про те, як, несправедливо засуджений атенцями до страти, Фокіон переказав своєму синові, щоб той не тримав на них зла за це. За іншою версією, натяк стосується відповіді Фокіона чоловікові, який образив його дружину: мовляв, насправді він ніяк не зашкодив дружині, тож і вибачатися нема за що.

409

XI, 15: 1. В оригіналі запозичене з тракійської σκάλμη — слово на позначення місцевої холодної зброї (його специфіку в перекладі частково передано словом «кинджал», яке також є запозиченням в українській мові). Метафора не цілком ясна, але найімовірніше означає могутність, якої надає згадана риса.

410

XI, 15: 2. Пор. Менандр, фрагм. 203 Коск.

411

XI, 18: 1. Пор. Гомер, Іліада 2, 480–482.

412

XI, 18: 2. Епіктет, Діатриби 1, 28,