Марк Аврелій Антонін - Наодинці з собою

ἐκτείνεσθαι (простягатися).

337

IX, 1: 1. Антична традиція трактувати всесвітній лад як музичну гармонію бере початок у вченні піфагорейців.

338

IX, 1: 2. Недоладній — ладу: в оригіналі гра споріднених слів ἀκοσμεῖ (є недоладним) — κόσμου (Всесвіту, всесвітнього ладу).

339

IX, 1: 3. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 90, 29.

340

IX, 3: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 102, 23.

341

IX, 4: 1. Одна із засадничих тез античної етики. Пор., наприклад, Платон, Крітон 49Ь; Держава 366е і далі.

342

IX, 5: 1. Пор. Демокріт, фрагм. В 256 Diels.

343

IX, 9: 1. Пор. Анаксагор, фрагм. А 41 Diels; Левкіпп, фрагм. А 1 Diels; Демокріт, А 99а; 165; В 164 Diels. Пор. також поширену античну сентенцію: «Подібне стремить до подібного» (див., наприклад, Гомер, Одіссея 17, 218).

344

IX, 21: 1. Ймовірно, йдеться про сон.

345

IX, 21: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 24, 20.

346

IX, 22: 1. Його — тобто іншої людини.

347

IX, 24: 1. Епіктет, фрагм. 26 Schenkl.

348

IX, 24: 2. Заголовок 11 книги Одіссеї (пер. Бориса Тена), де розповідається про перебування героя в підземному царстві; Марк Аврелій натякає, що наше життя — це світ мерців.

349

IX, 28: 1. Геракліт, фрагм. В 60 Diels.

350

IX, 28: 2. Псевдо-Філолай, фрагм. В 21 Diels.

351

IX, 29: 1. Натяк на описану в однойменному діалозі Платона ідеальну державу, де найвищу владу посідають філософи (див. Платон, Держава 473d).

352

IX, 29: 2. Філіпп — батько Александра Македонського, цар Македонії в 359—336 р. до Р. Х.

Деметрій Фалерський (бл. 350 — 283 р. до Р. X.) — прихильник македонської держави, який правив Атенами в 317—307 р. до Р. X.

353

IX, 29: 3. Вживаючи в цьому контексті слово «наслідувати» (μιμεῖσθαι), Марк Аврелій іронічно обігрує натяк на арістотелівську теорію поезії, а зокрема драми, як наслідування (μίμησις).

354

IX, 33: 1. Пор. Лукрецій, Про природу речей 3, 1092–1094.

355

IX, 35: 1. Відбувати — в неперервних путах: спроба частково компенсувати втрату гри різними значеннями слів κατακέκριται: 1) «приречений»; 2) «засуджений» і συνέχεσθαι: 1) «тривати»; 2) «бути ув'язненим»; окрім прочитання фрази як: «Всесвіт приречений тривати в ненастанному злі», ця гра допускає ще й образне: «Всесвіт засуджено до ув'язнення в ненастанному злі».

356

IX, 41: 1. Епікур, фрагм. 191 Usener.

357

IX, 41: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 66, 47–48.

358

IX, 41: 3. Лакуна в тексті оригіналу.

359

X, 6: 1. Оскільки єдине причинове начало Всесвіту — його розум — перебуває в ньому і становить із ним нерозривну єдність, то щодо Всесвіту взагалі не може бути жодної зовнішньої причини.

360

X, 7: 1. Іронічним зіставленням етимологічно споріднених слів — посполитого τὸ πεφυκέναι (вродженість) і глибоко філософського φύσις (природа), Марк Аврелій полемізує з тими, хто виявляє непослідовність в оцінці дійсності, вважаючи власну смерть неприродною, тимчасом як всякий інший розпад — природним.

361

X, 7: 2. Тобто тіло.

362

X, 7: 3. Натяк на вчення стоїків, за яким істота набуває душі щойно після народження; див. одушевлення*.

363

X, 7: 4. Можлива інтерпретація фрази: мова йде (вочевидь, не в самому тексті, а в думках автора) не про якусь певну людину з її індивідуальними рисами, яких вона набуває разом із душею (див. вище) і далі їх розвиває, а про спільні властивості людського роду, закладені в кожній людині ще до народження.

364

X, 8: 1. Вдумливість — однодумність — високодумність: автор вдається до гри спорідненими словами (ἔμφρων — σύμφρων — ὑπέρφρων), якими замінює традиційні терміни стоїків, щоб увиразнити значення головних стоїчних чеснот (вирозумілість*, мужність*, второпність*) та показати тісний зв'язок між ними.

365

X, 8: 2. Тобто вживатимеш ці слова як певний внутрішній дороговказ для самовдосконалення, а не добиватимешся, щоб тебе ними характеризували інші.

366

X, 8: 3. Йдеться про масові видовища, де життя чи смерть переможеного звіроборця чи гладіатора залежало від волі глядачів.

367

X, 8: 4. В античній міфології — оселя душ померлих праведників та героїв.

368

X, 8: 5. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 95, 50.

369

X, 10: 1. Марк Аврелій і сам воював зі сарматами від 174 р.

370

X, 12: 1. Невдача можлива лише в ділянці моралі, бо лише там досягнення чи недосягнення мети залежить від волі людини.

371

X, 20: 1. Догідне — годить: в оригіналі гра споріднених слів συμφέρει (є догідним) — φέρει (приносить).

372

X, 21: 1. Евріпід, фрагм. 898, 7; 9 Nauck.

373

X, 21: 2. В оригіналі гра слів є виразнішою, оскільки там зі словом ἐράω (прагнути, пристрасно любити) пов'язано близьке за значенням дієслово φιλέω (любити), яке входить до широко вживаної грецької ідіоми, дослівно: «Любить ставатися». Марк Аврелій використовує посполитий вислів як доказ того, що кожна подія стається «з волі» Всесвіту, тобто згідно з його природою.

374

X, 23: 1. Платон, Теєтет 174de. У Платона ці слова виступають в контексті порівняння володаря із пастухом, який, ненастанно піклуючись своїм стадом, через брак дозвілля зостає диким і неотесаним; вочевидь, цією цитатою Марк Аврелій іронічно натякає на власне становище імператора.

375

X, 25: 1. Закон — виконує: компенсація втраченої гри етимологічно споріднених слів νόμος (закон) — νέμων (той, що вділяє).

376

X, 27: 1. Крез — цар Лідії в 560—546 р. до Р. X.; був славний своїм величезним багатством, яке, однак,