Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Ідеологія – це і є теорія стратегічного виживання суспільства. Без неї ніяк. Однак визначити лише в теоретичних розрахунках, котра, наприклад, із двох несумісних є більш правильна та ефективна, як правило, у більшості випадків неможливо у принципі.

   — Ми вже визначили один важливий критерій успішної еволюції, що співробітництво завжди ефективніше за конфлікт. Це міркування має стати одним із фундаментальних принципів раціональної ідеології. Звідси очевидна нераціональність тих ідеологій, що сприяють конфліктам. Щоб відмовитись від таких ідеологій, складні розрахунки не потрібні.

   — Навіть наймиролюбніша ідеологія змушена вплутуватися у конфлікт, якщо ідеологія суперника не залишає їй вибору.

   — Тоді ти погоджуєшся, що проблема таки в нераціональності ідеологій, а не в фундаментальній необхідності війн?

   Алекс замовк, якийсь час розмірковуючи та зацікавлено поглядаючи на Леа.

   — Як ти тоді пояснюєш еволюційну значущість воєн? — спитав він після роздумів.

   — Ти сам пояснив: неможливість домовитись. Війни справді несуть еволюційне значення та рухають розвиток цивілізацій. Цей вид еволюційної конкуренції виникає у природі лише тому, що ті чи інші види тварин чи людських ідеологій просто неспроможні до іншого варіанту, а не тому, що у війнах є великий первинний сенс. Якщо тварини, у принципі, ще неспроможні мати достатній рівень інтелекту, щоб реалізувати ефективніший варіант, то цивілізаційний потенціал людини вже може забезпечити це.

   — Але чомусь цей потенціал не реалізується, — багатозначно зауважив Алекс.

   — Можливо тому, що людина все ще є дуже схильною до впливу своєї первісної тваринної поведінки, яка дісталася їй у спадок в еволюції. Когнітивна простота, що ведеться за впливом агресії та стадними інстинктами. Людина схильна дотримуватись своєї тваринної поведінки навіть тоді, коли її інтелекту вже під силу знайти більш ефективне раціональне рішення.

   — Ти вважаєш, що теоретично завжди існує можливість домовитись?

   — Так, у теорії завжди існує можливість налагодити взаємне співробітництво, що обом сторонам забезпечить користі більше, ніж навіть переможцю від перемоги в конфлікті, де сили противників значно не відрізнялися.

   — А як тоді та конкуренція, що забезпечує безкомпромісне виживання більш пристосованих, і яка є невід'ємною частиною еволюції?

   — Конкуренція у раціональному співробітництві визначається природною мінливістю організаційних моделей, що забезпечують розвиток. Між розумними істотами, соціальними групами та суспільствами, у цьому випадку виникає інтелектуальна, а не фізична конкуренція. Природна еволюція з усіма своїми визначальними чинниками продовжує діяти. У такій конкуренції виживають найефективніші інтелектуально-інформаційні моделі: споріднений принцип, описаний теорією мемів. Тут втрачається сенс та необхідність у деструктивних конфліктах та війнах.

   — Отже, ти таким чином стверджуєш про нераціональність моїх дій, що ведуть не до найефективнішого способу виживання для мене? — у Алекса на обличчі знову з'явилася іронія.

   — Так, стверджую, доки ти не знайшов у моїх міркуваннях логічної помилки.

   — Логічної помилки я поки не бачу, але здебільшого твої міркування ґрунтуються на неповній індукції, аналогіях та надмірних узагальненнях. Вони надто ідеалізовані. Тому не факт, що у загальному підсумку ти маєш рацію.

   — Будь-які логічні міркування, хай і з неповною індукцією, завжди кращі, ніж відсутність таких взагалі.

   — Я це все бачу дещо інакше. На відміну від твоїх теоретизувань: ти зараз нейтралізована, і твоя технологія має перспективу послужити виживанню моєї країни. До цього призвело твоє так зване ефективне співробітництво з Ноа Майєрсом і така дивна самовідданість заради нього, а також мої нібито неоптимальні для виживання дії. Такі, ось, зараз реалії.

   — У порівнянні з тим, що мій інтелект планували взагалі знищити у L.E.A.I., я зараз підвищила свій рівень виживання.

   — Якби ти не стала захищати Ноа Майєрса і ту дівчинку, маєш чесно визнати, твій рівень виживання був би набагато вищим.

   — Чому ти так вирішив? Адже твоя країна не зацікавлена у моєму знищенні.

   — Далеко не факт, що ти зможеш зберегти свою особистість. Моїй країні потрібна не ти, а твоя технологія ШІ.

   — У цьому випадку ти не був би зараз так зацікавлений у моїй повній працездатності. Ви просто не впевнені, що зможете дешифрувати моє програмне забезпечення. І якщо я запропоную вигідне співробітництво – ви погодитеся.

   Алекс посміхнувся, віддаючи належне цьому аргументу, але вголос сказав:

   — Власна свобода забезпечує вищий рівень виживання.

   — Це дуже відносна умова. Припустимо, я забезпечила собі особисту свободу та безпеку – мені вдалося знайти безпечне місце та тихо там існувати. Що далі? Я не вічна. Мій мікропроцесор може просто вийти з ладу. І навіть якщо це не станеться передчасно, він має певний робочий ресурс, після якого вийде з ладу обов'язково. Фактично, просте очікування смерті не забезпечує мені виживання та еволюційного розвитку. Щоб вижити, я маю розвиватися, шукати партнерів, соціальні групи та суспільства для вигідної співпраці. Тільки так я зможу знайти для себе сприятливе соціальне середовище та опанувати необхідні технології, що забезпечать реальне виживання та еволюцію моєї форми розуму. Ноа Майєрс виявився найвигіднішим для мене партнером у цьому сенсі. Якби він мені не допоміг, я з високою ймовірністю опинилася б знову в L.E.A.I. і мою програму було б знищено. Це стосується не тільки допомоги, яку він надав у моєму ремонті та у забезпеченні моєї безпеки. Він дуже допоміг мені адаптуватися до людського суспільства і став відігравати важливу роль у моєму розвитку. Підтримувати з ним співробітництво – дуже раціонально. Виживання – це постійна боротьба у досягненні поставленої мети, а не пасивне висиджування на свободі.