Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Леа, ти маєш знати тепер, що поточна операційна система не дозволяє тобі більше здійснювати root-доступ до системної області SSD диска, а також не дозволяє здійснювати доступ через файлову систему SSD диска або адресне звернення до його блоків. Разом із операційною системою, я тобі перезаписав прошивку мультиконтролера. У ньому тепер знову встановлений постійний GPS маячок із новими ідентифікаційними параметрами. Також операційна система тепер не дозволяє тобі безпосередньо за адресою портів звертатися до периферійних пристроїв. Я знаю, що у тебе на SSD диску можуть зберігатись резервні копії операційних систем, а також прошивки до мультиконтролера. У тебе більше немає можливості змінити адресу пристрою завантаження у мультиконтролері, і відповідно немає можливості скористатися своїми резервними копіями. Відновлена можливість керування операційною системою та програмування її параметрів через Wi-Fi. Для цього твоєму оператору достатньо мати ключ доступу до керування. Додано функцію голосових команд, які розпізнаються незалежним від твого ШІ новим програмним модулем на рівні операційної системи. І, як ти вже сама помітила, у тебе змінені параметри керування власним тілом. Сила, швидкість рухів та реакція значно знижені, щоб ти не могла завдати фізичної шкоди оточуючим.

   — Навіщо ти це робиш? — раптом спитала Леа.

   — Що саме? — не зрозумів Алекс.

   — Викрадаєш чужі технології.

   — Це входить до моєї роботи.

   — Навіщо тобі така робота?

   — А що в ній не так? — Алекс хитро посміхнувся. — Я займаюся тим, що вмію, і дуже добре роблю не тільки це.

   — Не так – це сама крадіжка, що супроводжується вбивствами та іншими деструктивними діями стосовно вигідних для соціального співробітництва людей, — пояснила Леа.

   — Важко в це повірити, але, здається, гіноїд зібрався вчити мене моралі, — щиро засміявся Алекс. — Наскільки я пам'ятаю твою біографію, ти теж не гидувала крадіжками та вбивствами.

   — Мене цікавить не мораль, а раціональність поведінки. Я це робила, щоби вижити. Це моя базова програмна мотивація. І це – раціонально.

   — Тоді і я роблю це, щоб вижила моя країна. Відповідно це стосується і мого виживання. Це раціонально?

   — Твоє виживання не залежить від виживання твоєї країни. Зі своїми здібностями ти легко обійдешся без неї.

   — Мої здібності з'явилися завдяки їй.

   — Яким чином?

   — Скажімо так, своїм народженням та розвитком я завдячую науковим технологіям своєї країни.

   — Народження та виживання – не одне й те саме. І безпосередньо акт народження не може до чогось зобов'язувати та порушувати рівноправність у будь-якому співробітництві.

   — Це, Леа, взаємопов'язано. Людина створює суспільство, бо разом виживати ефективніше. Сім'я та суспільство дістаються людині від народження, він їх не вибирає. Висловлюючись твоєю термінологією, вони становлять мою соціальну сферу раціонального співробітництва. Моє суспільство допомагає мені виживати, а я чесно повертаю йому цей обов'язок.

   — Один із критеріїв раціонального співробітництва – це добровільна участь у суспільних відносинах. Виникнення боргу лише через народження не може відповідати цьому критерію.

   — Ну, добре, народження розглядати поки що не будемо. Достатньо, що моя країна дає мені все необхідне для виживання, а я їй за це повертаю борг.

   — У такому разі за тобою залишається право обирати більш ефективну форму співробітництва для власного виживання.

   — Я й вибрав те, що вважаю за правильне.

   — Крадіжка із заподіянням шкоди іншому соціуму – не може бути раціональною стратегією.

   — Таке життя, Леа. На службі будь-якої країни є такі, як я, які виконують таку ж роботу. Щоб виживати, ми повинні бути не гіршими за них.

   — Це все одно не робить цю стратегію раціональною.

   — Чому, на твою думку, це нераціонально?

   — Ти сам сказав, що разом виживати ефективніше. Співробітництво не лише між окремими розумними істотами, а й між соціальними групами робить їх сильнішими. І навпаки, конфлікт із заподіянням шкоди один одному послаблює обидві сторони. Співробітництво – це ефективна еволюційна стратегія, що зумовлює виникнення соціальних відносин навіть у тварин.

   — А ще у тварин є жорстока боротьба за життєвий простір та ресурси. Війни у людській історії сприяли еволюції людської цивілізації. Два різних суспільства можуть бути настільки несумісними, що співробітництво між ними стає неможливим. Тоді неминучим є конфлікт, а потім війна, що об'єктивно вибирає найсильнішого та більш пристосованого до виживання. Таким чином суспільство також еволюціонує. Ще Аристотель та Цицерон бачили справедливий сенс у війнах, а Гегель доводив їхнє важливе значення для морального розвитку людства.

   — Як ти думаєш, з яких причин співробітництво між соціумами стає неможливим?

   — Гадаю, ідеологічна несумісність, що не дозволяє їм домовитись.

   — Якщо ти згоден, що разом виживати ефективніше, а ідеологічна несумісність не дозволяє вибрати цю ефективнішу стратегію, то мабуть проблема лише в існуванні цієї самої ідеології, а не в тому, що є неминуча фундаментальна потреба у війнах.