Ліка Радош - Знову "ми", Ліка Радош

Маю надію, що до того часу ми з Танею подолаємо, цей маленький відрізок шляху на авто, від її дому до мого. Ще вчора договорилися, що вона поживе у мене цей тиждень, бо Святослав вперто намагається щось їй доказати і пояснити. А Таня, ще не готова з ним говорити, і, на її думку, вони уже все сказали один одному.

Не втримуюсь і роблю фотографію краєвиду. Неперевершене враження справляє побачене. Інколи, варто робити такі перерви. Оглянутись навколо — нас оточує краса. Не довго думаю, що можу розбудити Стаса, відправляю йому зроблене фото. В цьому і є кайф стосунків, щоб завжди мати можливість поділитись з кимось, своїми враженнями, сподіваннями, сумнівами, що знаєш — ти не сам.

За кілька секунд лунає дзвінок телефону. Плутар.

- Алло? - тихо говорю, навіть не знаю чому... таке враження, що як буду говорити голосніше, то зіпсую цю ранкову красу і затишок. 

- Чому не спиш, крихітко? Слоників чого не рахувала? - чую сонний хриплий голос коханого.

- Розбудила тебе? - для форми запитую, і так розумію, що розбудила.

- Чесно кажучи, думав, що ти раніше даш про себе знати. Пам'ятаю, в тебе зі сном на новому місці завжди були проблеми. Нічого не змінилося?

- Ні не змінилось. Мала все-таки надію, що засну. Та не судилось.

- Які плани на сьогодні? - запитує Плутар.

- Переберемось з Танею до мене. Таня займеться кулінарією, я посплю, а потім скористаюсь твоїм запрошенням і приїду до тебе. Як тобі такий варіант? 

- Цілком підтримую. Залишишся на ніч? - висуває, ще одну пропозицію Стас. 

- Не знаю, не буду обіцяти даремно. - відповідаю.

Звичайно, була б рада провести усі вихідні з ним, та в нас усе ще попереду.

- Добре. Я можу замовити столик нам? Близько сьому вечора? - ще одна пропозиція від коханого. - Щоб це виглядало, як справжнє побачення? -  чую, що посміхається. 

- Так. - погоджуюсь. - Можна і швидше. Цілий день я спати таки не буду.

Ще трохи погомоніли зі Стасом. Цей конфетно-букетний період, мабуть, один із кращих етапів стосунків. Не думала, що буду його проживати в друге з одним і тим самим чоловіком.

Та доля вона така. А де знайдеш, а де загубиш, ніколи не вгадаєш. (Слова з якоїсь пісні, не можу пригадати хто співав).

 

Таня прокинулася на багато пізніше. За той час, я встигла приготувати сніданок. Та повністю підготуватись до виїзду. Не гаючи часу, подруга зібрала речі на зміну, щоб мати і в чому на роботу піти, і в чому переночувати. В іншому, я завірила, що і рушники і зубна щітка чисті в мене є, то ж набирати багато речей не варто. Так як і фен, плойку чи вирівнювач для волосся.

Поснідали, та рушили до мене. Їхали порізно. Бо я вчора все-таки на своїй ластівці приїхала. Затор вдалося проскочити, тож добралися досить швидко. В гарну погоду, ми пішачком одна до одної приходили, вздовж по дамбі, пішохідний міст, і усе...15 хв, і були б біля мого будинку. Та на авто потрібно, чималий круг проїхати.

Таня була доволі мовчазна. Проте, я не збираюся зараз витягувати її на розмову. Знаю по собі, їй потрібно усе це обдумати, розібратись у своїх почуттях, і прийняти рішення, як бути далі. Коли буде готова до розмови, сама її почне, чи, якщо захоче почути мою думку. А так, зі своїми висновками і порадами, намагаюсь триматися якомога далі.

Як і планувала, тільки добралася до своєї квартири, коли розмістились, то попленталась до спальні. Таня також знала, що мені сьогодні потрібно трохи подрімати в день, я їй говорила, що цієї ночі заснути так і не змогла.

- Тебе будити? Чи будильник сам впорається? - запитала мене подруга, коли я сонна запхалася у своє ліжко.

- Допоможеш йому. Сам не впорається. - ледве язиком кручу, вже тільки від однієї думку, що скоро буду в обіймах своєї ковдри, сама ж буду обіймати свою подушку, і слухати шум своєї квартири, то вже сплю.

- Ок. Без обід. Моя ціль тебе розбудити. - сміється Таня та закриває двері до спальні.

Поки моя зморена голова, ще може щось думати — друкую повідомлення Плутару, щоб нещасний не подзвонив, поки я сплю. Та він і сам би на такий ризик не пішов би. Та, все ж. попередити варто. Ніяких мемуарів, про вічну любов, і що снитись мені буде він. Коротко і чітко: "Лягла спати, потім сама наберу".

Відповідь приходить одразу, та сил. Підняти телефон та прочитати повідомлення уже нема. Баста. Аліна вимкнулась. Нарешті.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно