Хорхе Луїс Борхес - Шість головоломок для дона Ісидро Пароді

id="id259">

226

Франц Кафка, який страждав від багатьох хронічних невиліковних хвороб, мав обсесивне прагнення смерті. Незадовго до смерті сказав: «Лікарю, дайте мені смерть, бо якщо ні, то ви — вбивця». В «Жертві Тадео Лімардо» застосовано відкритий і описаний Кафкою цілком новий і несподіваний характер зв'язків і відносин між людьми, механізм мотивації їхніх вчинків. Те, що в Кафки — бюрократія, в Борхеса і Касареса — «неписані закони», апріорні для всіх мешканців готелю. У якомусь сенсі це оповідання — не пародія на сюжети і мотиви у Кафки, а травестія сюжетів і мотивів, з обігруванням реальних фактів біографії Кафки, зокрема — умовно — страти самого себе. Кафка роками доводив себе до стану, в якому він переставав бачити світ очима звичайної людини, а бачив щось цілком інше. По суті, Кафка вбив себе, і це була жертва, типологічно подібна до жертви Тадео Лімардо. Кафка ненавидів своє тіло і боявся його. У щоденнику Кафки наскрізна тема — прагнення смерті.

227

Компадрито — локальне аргентинське; найближча українська аналогія — львівські батяри; компадрито пов’язані з виникненням 200 років тому в припортових борделях і поширенням танго; фраєри, принагідні сутенери, хулігани тощо. Носії субкультури. Молодий компадрито — у вузенькому обтягнутому піджачку з прорізом, яскраво-рожевій сорочці, блискучих штиблетах, з прилизаним волоссям, зачесаним на проділ, з великими перснями на майже всіх пальцях. Розмовляє на напівкримінальному жаргоні — лунфардо, яким досконало володів і сам Хорхе Луїс Борхес. Причому, як і мова львівських батярів, буенос-айреський різновид лунфардо фактично перестав бути жаргоном і почав функціонувати як міський діалект.

228

З лат. grosso modo — в загальних рисах.

229

Абасто — містечко недалеко від Буенос-Айреса, там знаходилася знаменита бойня. Абасто з іспанської — бойня.

230

Одне з найменших міст в околицях Буенос-Айреса, на момент написання «Головоломок…» відоме санаторієм для хворих на туберкульоз (що в контексті присвяти цього оповідання Кафці — зовсім не випадково).

231

Одне з найдавніших міст в околицях Буенос-Айреса, на початок 1940-х — щойно електрифіковане, з кількома тисячами робітників-склодувів, половина з яких жили в сараях чи навіть у коробках: у місті побудували великий завод, але люди, які працювали на ньому, не мали помешкань, загалом у цій місцевості у той час була неймовірна нестача недорогого житла. І Мерло, і Берасатегі, кожне у свій спосіб, співвідносяться з обставинами життя Франца Кафки.

232

З франц. — від routine — консерватор, людина старого гарту.

233

Сесар Ратті (1889—1944) — видатний аргентинський актор (радіо, кіно і театр). Вечорами, коли не було вистав, перебраний як жебрак, іноді з тваринами, він збирав гроші для благодійних організацій в Мар-дель-Плата і Кордобі.

234

Прізвище «Реновалес» в іспаномовному світі блискавично викликає асоціацію з Томасом Реновалесом (1787—1835), який вчинив невдалий замах проти Симона Болівара, і з Маріано Реновалесом (1774—1820) — іспанським солдатом, який вчинив замах на Фердинанда VII, короля Іспанії. Для «Головоломок…» значущим є те, що обидва Реновалеси чимало разів ламали присягу і зраджували покровителів, а їхні карколомні кар’єри побудовані на зрадах і крові зраджених. Маріано Реновалесові приписується крилата фраза: «Рани Ісусові! Кінець людству!» («Hostias! Se acabó la humanidad!»). Реновалес, окрім цього, — значуще прізвище; renovai з ісп. — проростання молодого лісу крізь старий, причому старий (іншого типу) ліс неминуче гине.

235

У 1942 р. — селище; містечко, розташоване за 500 км від Буенос-Айреса.

236

Район Буенос-Айреса (насправді — «Онсе де септіембре», з 1888 р.). Центр Онсе — вулиця Тукуман з єврейськими крамницями і синагогами.

237

Федеріко Лакросе (1838—1899) — аргентинський бізнесмен, якому Буенос-Айрес завдячує першою трамвайною лінією.

238

Мусанте як праля співвідноситься з пралею з роману Кафки «Процес» (пральня — святая святих), а також із пралею, що сміється, оточена мужчинами, із «Замку» Кафки.

239

Демографічна особливість: більшість молоді з Бандерало у пошуках роботи і кращого життя переїжджають до Буенос-Айреса.

240

Обігруються реальні любовні історії і відсутність інтересу до жіночих «принад» у Кафки. Жінки в його житті — насамперед адресатки листів і співрозмовниці.

241

«Оповиті таємницею» приїзди — один із важливих мотивів у Кафки. Крім того, «остання година», мотив колишнього коханця нареченої; Абаста можуть бути прочитані в контексті Села (роман «Замок»).

242

Мом (Momos) — бог глуму і лихослів’я; син Нікс — народженої з Хаосу, брат Танатоса, Гіпноса, Гесперид, мойр, Немезіди й Ериди. Мом вважає, що війни і кровопролиття зменшують тягар землі. У Франца Кафки в романі «Замок» Мом — мешканець Замку і секретар Кламма (начальника канцелярії X).

243

Арагон — Хуан II Великий (1398—1479), король Наварри з 1425 р. і король Арагона з 1458 р. «Арагонські інфанти» — брати Альфонсо, спадкоємця престолу з правом наслідування перед Хуаном II, учасники кривавих міжусобних воєн, знамениті своїми несподіваними військово-політичними союзами. Тут — щось на кшталт «бога з машини»: союзник, що докорінно змінює хід подій.

244

Найвідоміше літературне переодягання в шкуру ведмедя — це коли барон Мюнхгаузен переодягається в шкуру білого ведмедя, підступно вбиває багато інших ведмедів і забирає собі їхні шкури. Натяк на те, що з «жертвами сонячного удару», можливо, не все так просто. Бо якщо йдеться про традиційний латиноамериканський карнавал в його аргентинському різновиді, то костюм ведмедя передбачає певне амплуа, подібне до амплуа Жида в українському вертепі: людина в костюмі ведмедя має право зачіпати зустрічних, смішити і навіть жартома «бити» їх тощо. З цим може бути пов’язана наступна сценка зі зриванням голови-маски.

245

Місто в провінції Буенос-Айрес, відоме своїм футбольним клубом.

246

Назва вулиці, однойменна з назвою каньйону на півночі Аргентини, в провінції Хухуй.

247

З ісп. буквально — «висока трава», збірна назва рослин пампасів; як прізвисько означає приблизно те саме, що й «Лопух»: тюхтій, бевзь.