Хорхе Луїс Борхес - Шість головоломок для дона Ісидро Пароді

чайні дерева справді дуже нагадують деякі види верби.

305

З франц. — халупа.

306

Ле Корбюзьє, Шарль-Едуард Жаннере-Грі (1887—1965) — геніальний французький архітектор і теоретик архітектури швейцарського походження. У1930 р., переробивши «План вуазен» (1925) — детально розроблену пропозицію з радикальної реконструкції Парижа, Ле Корбюзье створив аналогічний план для Буенос-Айреса, де намагався втілити цілком нові містобудівні концепції. Іронія співавторів «Шести головоломок…» полягає у тому, що кредо Ле Корбюзье — не розкіш, а прагматика і комфорт, причому цей архітектор в принципі ніколи нічого не «підкореговував». Усі його глобальні містобудівні розробки передбачали тотальну забудову на абсолютно розчищеній території, наприклад, у Парижі він пропонував повністю знести 240 га міської історичної забудови. Для Борхеса і Касареса, ймовірно, мають значення кілька біографічних фактів: коли 1927 року Ле Корбюзье взяв участь у міжнародному конкурсі проектів будівлі Ліги Націй у Женеві, його проект зібрав найбільшу кількість голосів членів журі, але був оголошений поза конкурсом, як «не викреслений китайською тушшю»: Ле Корбюзье взагалі дуже не любив працювати з тушшю, і в Буенос-Айресі, де архітектор був «своєю людиною» в певних інтелектуальних колах, до яких належав і Борхес, про це чудово знали; Ле Корбюзье зовсім не бачив на одне око. Наступний фрагмент «головоломки» містить кілька прихованих «цитат» із втілених проектів архітектора. Варто додати, що постать Ле Корбюзье була для Борхеса принциповою, про це свідчить, скажімо, присвята 1967 року до «Хронік Бустоса Домека»: «Трьом забутим великим — Пікассо, Джойсові, Ле Корбюзьє».

307

З франц. — неодружений, одинокий.

308

«Ні, я кажу категорично і впевнено — ні! Ми, сучасники кулемета і біцепсів, ми раз і назавжди відкинули подібні риторичні викрутаси. Думки потрібно висловлювати чітко, категорично: так, наче ви їх приштамповуете: «Нижній поверх я віддаю під торговий зал і atelier; на верхному я поміщаю китайців» (приписка, зроблена рукою і почерком Карлоса Англада).

309

З франц. — майстерня, студія, ательє.

310

З франц. — само собою зрозуміло.

311

З франц. — буквально: «розкішні курочки», повії класу «люкс».

312

Пекінес — буквально «пекінський»; священна собака китайських імператорів. Порода, виведена в Китаї понад 2000 років тому. До 1860-х ці собаки належали суто імператорській сім'ї. Коли в 1860 р. британці захопили Літній палац у Пекіні, п’ять імператорських пекінесів потрапили в Європу як трофеї. У 1940-х рр. ця порода все ще була дуже рідкісною і надзвичайно дорогою. Як і діаманти, пекінес був знаком найвищого статусу. Але тут може йтися про сленгове значення слова «пекінес» — низькорослий багатий чоловік-неєвропеєць поряд із «дорогою» красунею.

313

Сорок кінських сил.

314

З франц. — передовий загін.

315

«Жовта загроза», «Китайська загроза» — концепції, пов’язані з ризиками потенційної агресії з боку Китаю. Автор словосполучення — французький публіцист Поль Леруа Больє (1843—1916). На момент написання «Шести головоломок…» китайці були п’ятою за чисельністю діаспорою Аргентини, причому більшість китайців проживали в Буенос-Айресі та в довколишніх провінціях. Але в цій «головоломці» є ще один натяк-алюзія: йдеться також і про жовту лихоманку, поширену колись, зокрема, в Південній Америці. Вона передасться з комариним укусом від хворої людини до здорової, особливо великий ризик зараження існував у портах і в борделях, найдешевші з яких були переважно китайськими. У 1928 р. в Ріо-де-Жанейро спалахнула страшна епідемія, яка поширилася в більшості міст центральної частини Південної Америки. І хоча в 1937 р. американський вірусолог Макс Тейлер створив вакцину, від жовтої лихоманки в ті роки в самій лише Аргентині вмерло близько 30 тис. людей. У 1940-х рр. пам'ять про цю епідемію в Буенос-Айресі все ще дуже свіжа.

316

Монтенегро — профан. Йдеться про Жанну Пакен (1869—1936) — відому французьку художницю-модельєрку; ескізи її суконь у журналах мод іноді були стилізовані під сецесію або ар-деко; вельми часто (зокрема в борделях, у мебльованих квартирах) ці зображення жінок прикрашали стіни — у рамках, як картини. Ще один аспект, на який натякають співавтори «Шести головоломок…», — так званий східний (або китайський) стиль у високій моді того часу, що суттєво трансформував уявлення про дрескод.

317

Профан Монтенегро говорить про Ельзу Скіапареллі (1890—1973) — відому французьку художницю-модельєрку, яка створила поняття «прет-а-порте». Цікавилася сюрреалізмом і дадаїзмом, її капелюшки — у формі баранячого стейка чи туфлі — епатували. Вона прикрашала свої шедеври предметами з повсякденного життя і використовувала недорогі тканини. Тому — «вбогі лінії».

318

З франц. — колега по роботі, товариш.

319

З франц. — перехрестя, роздоріжжя.

320

Алюзія на однойменну п’єсу О. С. Пушкіна, тут йдеться про гульвісу і спокусника, який, закохавшись і переставши бути гульвісою і спокусником, прирікає себе на смерть.

321

Це місце, початок вулиці Хухуй, вирізняється значним комерційним і пасажирським потоком.

322

Династія Сун — 960—1279 рр. н. е. Найдешевша ваза цієї епохи оцінюється семизначним числом.

323

За китайськими віруваннями, сороконіжка має здатність визначати, де можна закладати золоті копальні. Ця її властивість поширюється і на пошуки скарбів і тайників. Але сороконіжка притягує золото тільки для себе. Її ще треба зуміти перехитрити.

324

І справді, в цю ж таки мить доктор широко посміхнувся і помахав нам рукою (Примітка автора).

325

Пор. з «Шинеллю» Миколи Гоголя і «Перетворенням» Франца Кафки. Борода росіянина, сороконіжка, формений сукняний плащ — усе це та багато іншого в одному короткому фрагменті.

326

Перша палиця — патериця — зі сандалового дерева була в Будди Шак’ямуні, на такі ж патериці в наш час опираються буддійські монахи; патериці видають мелодійний дзвін під час ходи. Основне призначення патериці зі сандалового дерева — попередити дзвоном живих істот, щоби вони не були випадково розчавленими, щоби монах уник мимовільного злочину — вбивства живої істоти. Але ці вбивства однаково неуникненні. «Мармурове Око» — Джессі Померой (1859—1932), дитина-маньяк, хлопчик-убивця, що виявляв надзвичайну жорстокість до жертв.