Хорхе Луїс Борхес - Шість головоломок для дона Ісидро Пароді

але тут актуалізоване первісне значення ієрогліфа цинь, який міг бути також евфемізмом, означаючи сексуальну близькість.

284

Китайський дракон у Латинській Америці — не те саме, що дракон у Китаї. Основні аспекти: всі китайці — «діти дракона»; важливий також зв’язок образу дракона з любовними пригодами і сексуальністю як такою. Крім того, голова дракона — традиційна носова фігура на старих китайських кораблях. Тож «Голова Дракона» — бордель в основному для моряків, на що вказує зокрема адреса, це півмилі від порту Буенос-Айреса.

285

Аташе з питань культури в Посольстві Китаю має на увазі місце перехрещення вулиць (в Буенос-Айресі) — Авеніди Леандро Н. Алема, яка була забудована в основному після 1810 р., і де знаходився старий Центральний вокзал (1870—1897 рр.), а отже, і багато закладів «з дівчатками», які сусідували з цілком фешенебельною нерухомістю (Головпошта, банки, головний міський парк), — і вулиці Тукуман. Вулиця Тукуман важлива тим, що там (на відрізку між вулицями Суіпача та Есмеральда), як уже згадувалося вище, народився Борхес, так парадоксально зав’язуються в один вузол кілька сюжетів, ключем до яких є ієрогліф цинь.

286

«Китайський» натяк на монгольського дракона-громовержця Лу — «небесного верблюда».

287

У деяких китайських культах використовувалася для розмов з духами предків і ворожіння.

288

Мен-цзи (кит. 孟子; 372—289 рр. до н. е.) — китайський філософ, конфуціанець.

289

Очевидно, мається на увазі чжу (筑) — стародавній китайський музичний інструмент, властиво єдиний 5-струнний, подібний до цитри, з темброво одноманітним звуком. Під його супровід не співали, а говорили. Вийшов з ужитку в епоху Імперії Сун.

290

Це може бути натяком на Великий похід (Китай): 1917 р. — і 1936 р., різниця — 19 років, тоді «неприємна подія» — перемога більшовиків у Росії.

291

Провінція на півдні Китаю.

292

Дерев’яні подушки характерні насамперед для Японії та для найвищої аристократії Китаю. Подушки-підставки під голову, придумані для того, щоби не зіпсувати зачіску під час сну, до XIX ст. були повсякденною реалією. Порцелянова вежа, властиво, пагода, — Баоень; це буддійський храм у Нанкіні (колишній столиці Китаю в епоху династії Мін), не зберігся до наших днів. Храм будувався з білої «порцелянової» цегли від 1412 до 1422 р. силами 100 тис. солдатів, які працювали водночас.

293

Семаранг (стара голландська назва — Самеранг) — портове місто, розташоване на північному узбережжі о. Ява.

294

«Кабо» з ісп. — мис. Так називаються кілька портів на мексиканському узбережжі.

295

Український читач радий, мабуть, інтертекстуальній зустрічі: Борхесів Самуель Немировський і Самійло Немирич з творів Юрія Андруховича — персонажі; реальна історична особа, шляхтич, родич Юрія Немирича, козацького полковника часів Хмельниччини; який в 1619 р. зґвалтував якусь дівчину, що продавала випічку на Ринку, у Львові. Бургомістр Львова Уберович наказав арештувати Немирича. Того засудили до страти, яку, з огляду на численні клопотання шляхти, замінили ув’язненням. Реальний Самуель Немировський — за твердженням коментаторів Борхеса — «непитущий столяр», власник меблевої майстерні, виходець із підросійської Польщі, міська легенда в районі Орсе — прославився своєю ексцентричною поведінкою.

296

На перший погляд, йдеться про вулицю, названу на честь Грегоріо Фунеса (1749—1829) — декана собору в Кордові, депутата Хунти Гранде, ректора університету Кордови (з 1807 р.), який в усьому підтримував президента Хунти Корнеліо Сааведру, і який досі надзвичайно відомий і популярний в Латинській Америці. Проте в Буенос-Айресі такої вулиці нема. Зате саме в цей час, одночасно з «Шостою головоломкою…», Борхес пише оповідання «Фунес, чудо пам’яті» (1942); вочевидь, 347 треба читати в межах системи числення, придуманої Іренео Фунесом. До слова, Фунес — віртуозний знавець таємниць чисел, Тай Ань змальовується дипломатом як «знавець таємниць алфавіту» в пошуках талісмана Богині. Складна інтелектуальна гра довкола дешифрування кодів і природи пам'яті пронизує всі шість оповідань циклу «головоломок».

297

«Salon Doré».

298

З франц. — «Головне — це почуття міри», «Почуття міри — насамперед». Парафраз вірша Поля Верлена «Мистецтво поезії» (1874): «De la musique avant toute chose» — «Музика — на першому місці», «Головне — це музика».

299

З франц. — «Панове, робіть ваші ставки!»

300

З франц. — звіт, протокол.

301

Алюзія на китайську приказку про чай: «Випив — зрозумів» (喝 就 和道 了), яка має багато похідних ідіом; подарувати листок з чайного дерева — значить, прочитати людину, як книгу (з огляду на безліч сортів чаю, в Китаї існувала особлива «мова чаю»). Великим злом вважалося подарувати «не такий» листок, «не такого» сорту чаю, а надто комусь вищому в ієрархії: це могло бути потрактовано як тяжка образа з непоправними наслідками. Тільки істинно «добра людина» — безкорислива і позбавлена страху подарувати «не такий» листок.

302

Борхес і Касарес, пишучи «виразне ім’я Фан Ше», виділяють це ім’я словом «виразне». Фан Ше може означати «кімната з перегородками», або «міська дільниця», або «місцевість, розділена мостом», щось на кшталт «Mian Fang She Qu», «Fang She Xi Lu», «Tie Lu Er Fang She» тощо. Але з логіки тексту випливає, що «виразне» фан ше означає не це; мабуть, насправді йдеться про китайський ієрогліф 房 (фан), що означає «дім» або «кімната». Ім’я Фан Ше можна перекласти як «Кімната Чаю»: китайський ієрогліф «чай» 茶 (ча) — один із найдавніших, протягом двох тисяч років ієрогліф «чай» змінював форму — 荼 (тху), 槚 (цзя), 蔎 (ше), 荈 (чунг), 茗 (мінг). У сучасній китайській мові ці ієрогліфи вже не вживаються. Ієрогліф 蔎 (ше) вживався приблизно тоді ж, коли й 筑 (чжу), і вийшов з ужитку в епоху Імперії Сун, тобто в VIII—XI ст. З VIII ст. існує ієрогліф «чай» з його нинішнім написанням (茶) і вимовою. До речі, «ше» буквально означав «молодий листок».

303

Юньнань — провінція на півдні Китаю (див. зноску вище), з унікальним тропічним кліматом, знаменита своїми чайними плантаціями.

304

Дикорослі чайні кущі та