Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Тренування довелось облишити. Я боялась, що таке інтенсивне навантаження може нашкодити малюкові.

Стала більше гуляти лісом, це допомагало також спокійно розмірковувати. Я намагалась щось вигадати, як убезпечити себе від старійшин. 

Нарешті усвідомила, що мені навряд вдасться їх перемогти. Але й здаватись я не збиралась. Від цього залежало не тільки моє життя, але й життя дорогих для мене людей.

Алекс взагалі припинив будь що розповідати. Відносився, як до кришталевої вази, а мене це більше дратувало, а ніж дарувало спокій. Тому я намагалась менше часу проводити вдома і більше подалі на природі.

З рештою, я дійшла невтішного висновку, потрібно поїхати до них негайно і спробувати якось домовитись. Але що я їм можу запропонувати на томість? Заявитись до них і пред'явити наявний у нас запис зізнання Максиміліана Холлі? Але це скоріше їх розізлить, ніж налякає. Та мабуть нічого краще ми вдіяти не зможемо.

Повернулась додому з тяжкими думками. Алекс зараз знаходився вдома. Це добре, не доведеться відкладати розмову з ним на потім, відразу зможу обговорити свою ідею.

- Привіт, - посміхнувся він мені та поцілував, - знову прогулювалась?

- Так, потрібно було було провітритись. - Я змінила тон на більш серйозний, - Алекс, я тут подумала, а якщо...

- Знаєш, що це сама найстрашніша фраза, яку тільки може сказати жінка. Після неї починається головний біль у чоловіків.

- Невже тебе так просто злякати? - скептично підняла брову. - Гадала, що ти не пасуєш перед труднощами?

- Я теж так гадав, доки не зустрів тебе, моя крихітко... - він тяжко зітхнув, - викладай, що ще вигадала твоя невгамовна голівонька.

- От саме через таке твоє ставлення я й не маю звички розповідати тобі свої плани... - обурилась у відповідь.

- І я тоді мушу витягувати тебе з чергової дупи, яку ти сама собі влаштувала, - продовжив бурчати Алекс, а я закотила очі.

- Сарказм тут зовсім недоречний. Я й сама можу прекрасно впоратись з багатьма проблемами. І не всі я сама створюю, вони просто сиплються на мене частіше ніж на інших.

- О так, ти чудесно впоралась з поїздкою в Швецію. Мені перерахувати на пальцях, в що ти встигла вляпатись всього за кілька днів свого перебування за кордоном?

Він точно вирішив мене дістати. Цього так не залишу, я не злопам'ятна, але пам'ять в мене хороша. Та зараз не до дріб'язкових образ.

- Нам потрібно відправитись на зустріч із старійшинами, - прямо сказала свою думку і стала чекати на його реакцію.

- І що це нам дасть? - запитав Алекс нахмурившись, - не забивала б краще свою голову дурницями. Зі старійшинами я сам розберусь. Тобі є про що зараз думати. Здорове харчування, хороший відпочинок, жодних хвилювань, міцний сон...

- Припини, - мовила з натиском, - я не хочу з тобою сваритись. Я вагітна, а не смертельно хвора. І ще зовсім малий термін, тож припини мене так опікати.

Помовчала, впевнилась, що Алекс більше не планує продовжувати свою тираду про здоровий спосіб життя.

- Все ж подумай, - знову заговорила, - нам варто поїхати й зустрітись з ними. Поговоримо, покажемо запис, можливо вийде якось домовитись.

- Домовитись? - скептично відгукнувся він, - твій план більше схожий на шантаж, вони такого непотерплять. Та й навряд взагалі захочуть розмовляти. Я нещодавно їздив із щорічною доповіддю про стан справ у зграї, наступний візит відбудеться тільки через рік. А позапланові візити лиш з нагальної потреби.

- Так от чого тебе нещодавно раптово викликали. Але чому так терміново, ще й представника прислали? 

Алекс зітхнув, схоже він не збирався розповідати мені будь що пов'язане зі справами перевертнів. А тут сам випадково проговорився.

- Раптово, тому що старійшина вимагав негайного пояснення, коли дізнався про створення Альянсу. Він негайно послав за усіма учасниками. Та й заодно наказав прихопити щорічну доповідь щоб не гаяти часу, термін візиту саме підходив, - нарешті прояснив все Алекс.

- Невже не можна було відразу все мені розповісти, навіщо робив з цього таку таємницю? - Обурилась йому, - якби я знала це з самого початку, то не затіяла б поїздку. Сам винен у всіх наслідках моїх дій. Говорив же, що ми все вирішуємо разом, а сам? - докірливо подивилась на нього.

Алекс мовчав, невдоволено сопів, а я виговорившись почала розмірковувати в голос.

- Через рік візит до старійшин мене не влаштовує. Потрібно все вирішити зараз. Інакше вже буде запізно...  Потрібно все встигнути владнати до народження малюка, - задумливо промовила.

Малюк народиться і мені стане складніше його оберігати. Потрібно вирішити все зараз, доки він надійно захищений.

Як же мені зацікавити старійшин? Що такого запропонувати щоб вони захотіли зустрітись? Інтуїція підказувала, що це саме вірне рішення - поговорити з ними особисто. А цьому чуттю я навчилася довіряти беззаперечно.

- Алексе, моє чуття підказує, що нам варто поїхати. Не можу пояснити чому, але я відчуваю, що це потрібно зробити, - стала його вмовляти.

- В тебе закінчились розумні аргументи і ти вирішила так мене переконати? - в голосі почулись нотки роздратування. Алексу набридло зі мною сперечатись. - Бачу ти не збираєшся полишати цю затію тому слухай. Я зараз намагаюсь отримати підтримку Альф інших зграй. Їжджу з ними на зустрічі. Ти права на рахунок Альянсу. Цей союз лиш на папері. Звучить гарно, але на ділі марна затія, він нам нічим не допоможе. Та це дає мені привіт особистої зустрічі з іншими Альфами, не викликаючи підозр у старійшин. Як я й говорив, не сиджу склавши руки. Незабаром підійде термін виборів старійшин. В цей час вони намагатимуться якнайкраще себе показати, щоб продовжити обіймати свій пост. Я хочу цим скористатись.

- От що ти задумав... - протягнула, - а чи не плануєш ти часом сам претендувати на звання старійшини?

- Ідея звісно цікава, але забагато клопоту. Хоча тоді б я точно зміг гарантувати твою безпеку. Але зараз нам потрібно думати про поповнення нашої сім'ї. Та й з тобою стільки клопоту, що я ледве з обов'язками Альфи встигаю спрпвлятись. Коли вже мені займатися підготовкою до виклику, та й потім керувати всіма? Я й сам спочатку над цим розмірковував, але забагато мороки.