Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

- Алексе, всі перевертні зможуть дізнатись, що я вагітна? - швидко запитала.

Напружено очікувала його відповіді, доки Алекс розмірковував.

- Зараз це майже не помітно, - нарешті відповів він, - я відчув зміни в тобі тільки сьогодні вранці. Але з часом всі дізнаються, тиждень-другий і можна буде зрозуміти на відстані, що ти в очікуванні нашого первістка.

Я зблідла. Ні-ні-ні! Тільки не це! 

- Старійшини також дізнаються! - промовила з відчаєм.

Я почала ходити з боку в бік. Це дуже все ускладнює. Алекс правий, я тепер нестиму відповідальність за ще одне життя. А в старійшин з'явиться ще один важіль впливу на мене, ще одне моє слабке місце. Доведеться розібратись із загрозою з їх боку набагато швидше, ніж я планувала, до народження дитини. Але я зовсім не готова, не маю жодної ідеї як це втілити. Що ж робити?! Я обхопила голову руками.

- Припини, - суворо звернувся до мене Алекс, - годі себе накручувати. Я знаю цей твій погляд. Навіть не смій думати про якийсь божевільний вчинок.

- Я всеодно не розумію чому це трапилось, - заговорила до Алекса, - хіба я почуваюсь у безпеці? Я кожної миті оглядаюсь через плече чи раптом старійшини знову не вигадали чогось. Скажи як?! Як я могла завагітніти?!

- Я не розумію, чому ти не радієш? Все продовжуєш себе накручувати, шукаєш пояснення, заперечуєш дійсність. З нами трапилось справжнє диво, на яке я навіть не міг так скоро сподіватись, - здивовано поглянув на мене Алекс.

- А мені не зрозуміло чому ти так й спокійний... - промовила з болем. - Адже ми досі знаходимось під загрозою з боку старійшин! Я не хочу щоб наша дитина повторила мою долю, або з нею трапилось щось навіть гірше! Хіба ми зможемо спокійно ростити малюка постійно чекаючи якоїсь підлості?!

- Не хвилюйся через це. Ми уклали домовленості вже з багатьма зграями, Альянс міцнішає з кожним днем і...

- Альянс?!... - перебила Алекса, - то ти на нього сподіваєшся?! Я читала згоду. Нам це практично не дає ніякого захисту від старійшин, він марний у протистоянні їм! Основна мета, щоб інша зграя прийшла на допомогу, якщо на когось із співдружності нападуть. Так? - я зробила паузу, Алекс кивнув у відповідь і я продовжила. - Але якщо самі постраждавші не спровокували конфлік. Також при умові, що це не поставить під загрозу їх власну безпеку зграї. Інша зграя не прийде на допомогу при нападі на когось, а допоможе лиш оборонятись, впевнившись у достовірності наданих доказів. І таких "але" та "якщо" цілий список! Я всього процитувала кілька пунктів договору! То яка нам користь від Альянсу?! Це зовсім не спинить старійшин! Як Альянс зможе завадити їм?!

- Спершу заспокойся, - суворо мовив до мене, - тепер твоя основна турбота - це дитина. З рештою я розберусь.

- Алексе, зрозумій, зграї так і залишилися самі по собі, цей Альянс існує лиш на папері. Як ти збираєшся з усім розібратись не маючи хорошої підтримки? - запитала з відчаєм.

Не розумію чому він такий спокійний. Невже не бачить таких очевидних речей? Чи й досі не усвідомив наскільки старійшини небезпечні. Ми тепер перебуваємо в смертельній небезпеці, в них під прицілом. Так просто нас в спокої не залишать.

- Я покладаюсь не тільки на Альянс, - сказав Алекс нахмурившись, - та тобі тепер не можна перейматись проблемами. Повторюю ще раз. Заспокойся.

Я закрила очі, вдих-видих, потрібно прислухатись до його поради. Паніка ще нікому не допомагала, та й для дитини стрес шкідливий. Потрібно швидко заспокоїтись і спокійно все обдумати. 

Я приклада руку до свого живота, посміхнулась опустивши погляд. Мені й досі страшно, але нарешті відчула радість, тепло стало наповнювати мене. Невже ми з Алексом скоро станемо батьками?! Це дійсно відбувається зі мною? Зараз?

Я сповнилась рішучості. Потрібно діяти швидко та зухвало, якщо хочу досягти успіху. Гратиму на випередження, зараз це єдиний мій шанс.

Діти - це щастя, вони не бувають не вчасно. І я докладу всіх зусиль щоб захистити своє маля, чого б це мені не коштувало.