Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Життя цікава штука з особливим почуттям гумору. Навіть не можеш собі уявити, який сюрприз тобі підкине наступної миті.

Після освідчення пройшло кілька днів, час почав рухатись в шаленому темпі. Здавалось, щойно розпочався ранок, не встигла змигнути оком, як наставав вечір і так по колу. Алекс знову пропадав днями в турботах про зграю та займався укладанням договорів з іншими Альфами, невпинно продовжував формувати Альянс.

Я сьогодні прокинулась в поганому настрої, не добре почувалась. Здається щось не те з'їла вчора. І чому це вовча регенерація не допомагає впоратись з якимось харчовим отруєнням?

Та й увесь ранок якось незаладився, все валиться з рук, я якась розсіяна, неуважна.

Та ще й Алекс дратує своєю поведінкою, сьогодні затримався вдома довше звичного. Постійно кидає на мене якісь незрозумілі погляди, безперестанку дурнувато посміхається - страшенно бісить.

Якщо ще хоч раз помічу цю безглузду посмішку на його обличчі, точно запущу в нього чашкою!  Мені зараз так погано, а йому значить весело? 

Врешті не витримала.

- Припини це!

- Що припинити? - із здивуванням запитав Алекс.

- Ось це! Що в тебе сьогодні з настроєм, не бачила тебе таким раніше. Я сьогодні погано почуваюсь, а ти ходиш весь такий радісний, прямо світишся. Дратуєш. Краще мені поспівчувай, почуваюсь жахливо! - висловила власне невдоволення, аж навіть легше трохи стало.

Може дійсно чашкою в нього кинути, для кращого ефекту?

Він так же посміхаючись підійшов до мене та примирливо заговорив, обережно погладжуючи мої плечі.

- Я не хотів тебе дратувати, не сердся. Тобі зараз не можна нервувати.

- То не дратуй мене! - одразу випалила, а тоді запізніло запитала, - чому це мені не можна нервуватись?

Алекс пригорнув мене до себе, обережно накрив мій живіт рукою.

- Малюк відчуває емоції мами і теж буде хвилюватись.

Я намагалась усвідомити почуте. Перебувала в повному ступорі.

Який малюк?! Про що говорить Алекс?!

Раптово до горла підкотив ком нудоти, я різко відштовхнула Алекса та побігла до вбиральні.

Ніби мої всі нутрощі вивертало на зовні. Після жахливої "бесіди з фарфоровим другом" вмилась холодною водою та спробувала привести себе до ладу. Гарячково розмірковувала, думки стрибали з одного на інше.

Я ж просто щось не те з'їла... Цього не може бути...

Дістала телефон з кишені, вирішила перевірити свій записник.

В мене дійсно тривала затримка. Та я гадала що це наслідки стресу, навіть особливо не звернула на це уваги. Як таке могло трапитись?

Приклала руку до живота. До мене повільно стало приходити усвідомлення ситуації. Але замість радості я відчула розгубленість, тривогу, мені стало страшно.

У двері тихо постукав Алекс.

- Ти як? Я можу ввійти?

Він не став чекати моєї відповіді, зайшов у середину. Я поглянула на нього широко розпоющеними очима від страху, стояла розгублена, не знаю що тепер робити далі. Я дійсно не раділа з цього приводу. Я була нажахана.

- Як я можу бути вагітною? - перше, що в нього запитала. - Та й звідки тобі це відомо? Як це могло трапитись?! Ти ж переконував, що завагітніти перевертню складно! Що спершу потрібно налагодити зв'язок із вовчицею, і доки я не почуватимусь у безпеці, цього точно не станеться! - паніка накривала мене все більше.

Я просто не усвідомлювала, що мені робити далі. Невже це дійсно відбувається зі мною.

- Говорив що можна не перейматись контрацепцією! - продовжила напирати. - Та ні. Це просто харчове отруєння. Ти не можеш знати такі речі. - почала себе переконувати у зворотньому, хоч інтуїція підказувала, що Алекс правий. - Я ще навіть сама не встигла зрозуміти цього. Потрібно зробити тест, а тоді вже робити якісь висновки, зарано ще хвилюватись.

Алекс підійшов до мене та згріб в обійми, міцно притиснув мене до себе. Я намагалась вирватись, панікувала, тіло почало дрібно тримтіти від нервового перенапруження. Алекс мене поцілував і не відпускав доки я не вгамувалась.

- Заспокоїлась? Добре. Ти мусиш припинити бути такою егоісткою, - суворо мовив до мене.

Я такого не очікувала від нього, здивувалась його словам і це добре спрацювало. Нарешті я почала нормально мислити, змогла тверезо оцінити ситуацію.

- Ти відтепер відповідаєш не тільки за себе, - промовив тим же тоном.

- Але як?.. - прошепотіла.

- Я й сам не очікував, що це станеться так скоро. Але ти ж у мене така унікальна. Так швидко налагодила зв'язок з вовчицею, опанувала свою природу. Тобі багато перевертнів позаздрять. Але тепер потрібно думати про інше, - він знову приклав руку до мого живота.

Я опустила очі, прослідкувала за жестом і втупилась на його долоню в себе на животі.

- Постривай, - все ще не збиралась змиритись, підняла на нього свій погляд, - звідки ти знаєш що я вагітна? В тебе що вбудаваний сканер, як ти міг дізнатися? Я не відчуваю в собі змін. Це просте отруєння, не більше.

- Ліка, ти гадаєш, що в тебе може бути харчове отруєння? - він скептично підняв брову, - в тобі тече кров перевертнів. І навіть не простих, а роду Дальстрем та Едегор. Тобі навіт найсильніші отрути ні по чім. А ти хочеш сказати, що тебе здолала якась їжа?

- Гаразд, сама розумію, що звучить безглуздо. Тоді поясни як ти дізнався, - не здавалась я.

- Я відчуваю зміну твого запаху, - ніжно посміхнувся Алекс поглянувши на мій живіт, - в тебе вже мабуть десь тиждень третій, скоро й серцебиття з'явиться. Тоді ти й сама зможеш його відчути.

- Що?!

Я сама приклала руку та нічого не змогла відчути. Принюхалась до себе, ніби то все як завжди.

- Я нічого не відчуваю, - перевела на нього свій розгублений погляд.

Досі не можу в це повірити. Все занадто швидко. Це занадто рано! Я ще не готова! Я сама поводжусь ще як безвідповідальний підліток! Хіба я зможу стати хорошою мамою? Я росла не знаючи турботи батьків. Чи зможу я дати своєму малюкові те чого сама не мала?

Раптово мене ніби блискавкою вдарило.