Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Я задихнулась від захоплення. Не сподівалася побачити те що мене тут очікувало.

На цій галявині в центрі росла розлога сосна, я часто любила приходити сюди і насолодитись тишею та спокоєм цього місця. Зараз під нею стояло чарівне шатро з столиком на двох. Його кришу та стіни формували майже невагомі напівпрозорі відрізки ніжної тканини, що коливались від найменшого подиху вітерцю.

Сонце стало хилитись до обрію і забарвило все довкола помаранчевими та рожевими відтінками. 

В мене склалось враження що я потрапила в казку, настільки тут все зараз було неземним та чарівним.

- Анжеліко Едегор, - неочікувано офіційно заговорив Алекс, - ти станеш моєю дружиною?

Алекс повернувся до мене обличчям, дістав оксамитову коробочку, відкрив її. Там знаходилась неймовірної краси каблучка.

Я затамувала подих від захвату, прикрила рот руками. Зовсім не очікувала від нього такого вчинку, настіль Алекс мене приголомшив.

Нарешті впоралась зі своїми емоціями, посміхнулась йому. Він досі напружено очікував моєї відповіді.

- Я кохаю тебе, Олександре Чорний. І хочу провести все своє життя поруч з тобою. - Поглянула на каблучку, знову перевела погляд на Алекса, - але ж хіба я маю вибір? Ми призначені одне одному Богинею. Нас вже поєднала сама доля.

Алекс посміхнувся мені у відповідь, надягнув каблучку на пальчик, ніжно поцілував завершивши з цим.

- Ти якось сказала, що для тебе це важливо... Хотіла пережити хвилюючий момент освідчення, щоб в тебе запитали згоди... - він повів мене до столика, - я хочу покласти цілий світ до твоїх ніг і зробити тебе найщасливішою на землі.

Я не очікувала такого прояву романтики від нього. Мене розчулив його вчинок, ледь не розридалась прямо тут.

- Мені пощастило зустрітись з тобою, - прошепотіла, - я все зроблю щоб вибороти наше щастя.

Сонце вже майже сховалось за обрієм, на землю почали спускатись сутінки. В кущиках поряд я помітила відблиски світлячків. Але ж вони тут не водяться. Придивилась уважніше. Це виявились гірлянди, ними обплетені всі кущі неподалік. Я їх відразу не помітила. Тепер дійсно, ніби опинилась у магічному світі.

- Алексе, в мене навіть слів не вистачає щоб висловити все що я зараз відчуваю. Дякую тобі за казку...

- Заради цього варто було постаратись, - ніжно поглянув на мене, - Готова стати повноправною моєю дружиною? На цю повню хочу повести нашу церемонію представлення.

- До неї ж ще кілька тижнів. - почала я рахувати дні, нещодавно ж тільки була повня.

- В тебе буде час звикнутись та підготуватись, - спокійно відповів Алекс, - адже після церемонії вже точно не відвертишся від мене.

- Та я й не збиралась, - посміхнулась на його жарт, - я й зараз нікуди не дінусь.

- Як би не так, - хмикнув Алекс, - скільки разів я тебе вже розшукував та повертав додому?

Я лиш мило посміхнулась йому у відповідь. Я створюю йому забагато проблем своєю непосидючістю та він готовий з цим миритись. Завжди прийде по мене де б я не опинилась.