Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

— Добре, — відповіла я, спробувавши залишитися спокійною, хоча всередині мене вирували емоції. — Якщо це все, що тобі потрібно, тоді домовилися.

Він на мить замислився, дивлячись кудись у бік, потім знову повернув погляд на мене.

— Знаєш, я не потребую грошей чи якихось матеріальних речей, — почав він. — Але я маю одну умову: ти зробиш для мене одну послугу, коли я попрошу.

Я відчувала, як холод проходить моїм тілом. Щось у його словах змусило мене насторожитися, але я все одно кивнула.

— Добре.

Ми закінчили нашу зустріч, і я вийшла з кафе, відчуваючи змішані почуття. З одного боку, мій план почав втілюватися в життя, але з іншого — я тепер була у боргу перед Тарасом.