Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

- Записала мої слова? На папері? Як він у це взагалі повірив?

- Не на папері. Мій прилад не тільки грає музику, а ще й записує ніби шматочок часу і потім його можна переглянути.

— Тобто він бачив і чув мене так, ніби стояв тієї миті в нашому домі?

Джейн не могла зрозуміти за поведінкою Трістана, що він відчуває зараз, злість або розуміння.

- Так, саме так. Вибач, що я показала твою промову королю, не спитавши твого дозволу. Рішення було імпульсивним та спонтанним. Я просто хотіла, щоб він знав, що не всі його ненавидять. Що є люди, які розуміють його та вдячні йому.

Від чудового настрою Трістана не залишилося і сліду, він виглядав зовсім приголомшеним.

— І почувши мої слова, він вилікував якогось хлопчика?

- Так, Трістан, вилікував. Я бачила на власні очі.

В очах хлопця щось промайнуло. Якийсь дивний вираз, чи то радості, чи суму.

- Шон не повірить. Хоча, можливо, краще і не говорити нашим. Це тільки дасть усім хибну надію.

— Так, дасть надію, але не хибну. Ми дістанемо кулон матері Фелікса, щоб знову показати йому, що він небайдужий жителям Айронвуда, що ми всі цінуємо його працю. І тоді він теж захоче зрозуміти своїх людей, стати ближчими до них, можливо вилікувати всіх вас!

- Джейн, якщо король справді вилікував ноги якогось хлопчика, то твоя ідея може й непогана. Але тобі доведеться здійснити її без мене. Я не вийду звідси, — він відвернувся від неї й дивився кудись на траву під ногами.

— Тоді я не принесу тобі музики.

Трістан здивовано глянув на неї. Його очі були сповнені обурення та розчарування.

— Не даси мені музики?

— Мені шкода цим спекулювати, але ти не можеш залишити мене одну. Я прошу тебе піти зі мною. Ти мені потрібен. Якщо ти вийдеш, я не лише включу тобі швидку музику, а й покажу танцювальні рухи. Я звичайно не танцюрист, але мій найкращий друг Серхіо - танцюрист і я багато разів була на його виступах. - Джейн слізно дивилася на друга. – Благаю тебе. Король уже вилікував одну людину, може скоро все зміниться. Невже ти не хочеш, щоб Таяна бачила? Ти нічого не вдієш для цього?

— Ти просто включила йому мою промову з минулого, він пішов і вилікував якогось хлопчика?

- Саме так.

— І нема чогось в цій історії, про що ти не договорюєш ?

- Ні. Я тобі все розповіла, як було.

- Джейн брехати не можна! Ти ж пам'ятаєш про це? Це заборонено. Ти маєш після смерті стати чудовою квіткою, а не корчем! Кажи правду.

Джейн хіхікнула:

— А що життя квітки та корчі чимось відрізняється? Корч хоч не чіпають бджоли та інші комахи.

Судячи з обличчя Трістана, це була не та тема, над якою можна жартувати в Айронвуді.

— Може і є деякі подробиці, але я маю право не розповідати. Я обіцяю, що розповім тобі. Але не сьогодні. Іншим разом.

— Гаразд, — кивнув Трістан.

— То ти підеш зі мною чи ні? Я боюся йти одна, будь ласка, підемо, — Джейн благально подивилася на хлопця, — яка тобі справа до всіх цих людей і до того, що вони там думають?

- Я піду.

Він так несподівано погодився, що Джейн вже навіть встигла відкрити рота для нових аргументів, але в цьому вже не було потреби.

Джейн радісно обійняла Козлоногого хлопця, і залишилася чекати, поки він повідомить домашніх про свою тимчасову відсутність. Вона почувала себе такою схвильованою. Невже завдяки її вмовлянням Трістан вперше за багато років вийде за межі цього двору? Він зможе побачити море та ті рослини, які ростуть у парку!

Раптом усі жителі сірого будинку висипали на вулицю із застиглими обличчями та ошелешеними очима. Останнім вийшов Трістан, натягуючи на ходу куртку.

— Ти справді збираєшся вийти туди? — в один голос запитали Шон та Лана.

- Збираюся, - рішуче відповів хлопець, - ніхто не забороняв, це негласне правило. Ми можемо виходити, коли захочемо.

- Джейн, навіщо ти хочеш його вивести? - в очах Шона читалося розчарування.

Ніби всі вважали Джейн другом, а зараз вона тягла Трістана в лігво чудовиська.

- Ти тільки нашкодиш йому вашою подорожжю. Ми чудово живемо тут.

- Я знаю Шон, але мені потрібна допомога. Тільки він може допомогти мені.

 Всі запротестували з новою силою, але Трістан, взявши Джейн за руку, вийшов за хвіртку. Мешканці сірого будинку стовпилися біля воріт, дивлячись їм услід.

Джейн і сама не знала, що вийде з цієї витівки. Правду кажучи, Трістан більше складав їй компанію, ніж справді міг чимось допомогти. Але вона так хотіла вивести його із сірого будинку, що будь-яка причина підходила.

Вже через декілька метрів вони почали зустрічати мешканців села. Люди морщили носи, кривили обличчя та відверталися, тільки но Джейн і Трістан проходили повз. Більшість розгублено зупинялася. Адже Джейн дуже подобалась місцевим жителям.  Всі вони знали про її дружбу з родиною вітражника та зі своїми служницями. Вона завжди була привітна з усіма. Тому деякі зустрічні й не знали, як їм поводитися. З одного боку, мила і добра дівчина з іншого світу, якій всі симпатизують, з іншого – Козлоногий, на якого й дивитися не хочеться.