Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— А сліди на його обличчі, сам ударився?

— Звісно сам, налетів на пательню і кілька разів об неї вдарився.

Подивилася на слідчого, ми перетнулися з ним поглядом, і він відсахнувся від мене.

— Вимкни свій дар!

— У сенсі?

— Ти впливаєш на мене!

— У вас із головою все гаразд? Я не вмію впливати на людей.

Попри це він замкнув браслет у мене на руці. Моментально розболілася голова, а з очей і вух пішла кров.

— Ви вбити мене захотіли? — сипло запитала в чоловіка.

Він і сам зрозумів, що так у нього буде труп на руках, швидко зняв браслет і махнув комусь.

— Я допоможу вам.

— Не чіпайте мене, я вам не вірю. Ви тільки й можете що робити боляче і не вірити мені. А вірите злочинцеві.

— Це ти малолітня злочинниця, — прошипів чоловік, що одягав мені браслет.

— І що я, по-вашому, зробила? Захищалася від зґвалтування, це злочин? — він промовчав.

А я прибрала руки так би мовити лікаря. Шкірою відчувала, що це не лікар і не варто його підпускати до себе.

— І без вашої допомоги все пройде, — огризнулася. — Можна подумати, що ви знайшли вбивць моїх батьків.

— Знайшли тільки виконавця. Ти така сама, як і твій батько, божевільна. Добре, що в нього був слабкий дар, і він не міг впливати на людей. А ти створила торнадо!

— І що, хтось постраждав?

— Зараз ні, але в майбутньому може.

— По-моєму, це ви небезпечні для людей.

— Уведіть її.

— Що?! Ви не маєте права!

Мене хтось узяв за лікоть, боляче стиснувши, і повів. А через те, що на мені був браслет, який блокує магію, я мало що бачила. І фізично, і енергетично. Йшли ми не довго, почали спускатися. Ось спускалися вже довго і потім я відчула холод і вогкість.

— Посидиш тут. Поки розберуться з прибульцями. Можеш навіть не намагатися закликати магію тут вона не працює.

Тим часом у відділку. Дядько владнав справи і Ендрю взяли під варту. Він зізнався у всьому включно з тим, що це він понівечив Нірі обличчя кілька років тому. А коли вони вийшли з кабінету, то схаменулися, що мене поруч немає.

— Де Нея? — запитав дядько.

— Яка Нея? Ви були без неї весь цей час.

— Де моя племінниця? — зло запитав дядько у слідчого.

— Я ж кажу, поки ми з вами спілкувалися, її з нами не було.

— І де ж вона була і де зараз?

— Вона була з тим чоловіком, — сказав Маркус — Потім ця жінка її повела тими сходами.

— Перевертні, — зло вилаявся слідчий.

— Так, і де ж ваше начальство? — єлейним голосом запитав дядько. — Де ваш грізний капітан Ікло?

Слідчий побілішав.

— На виїзді він, не скоро повернеться. А дівка напевно пішла додому.

— Та що ви кажете, — сказав єлейним голосом дядько. — Брешете і не червонієте. Ну нічого, зараз ми розберемося з вами.

Дядько рішучим кроком пішов у бік кабінету капітана. Йому спробували перегородити дорогу. Але варто було побачити нага в істинному вигляді, як миттю розступилися. Навіть сам капітан виглянув. Зиркнув на нага, того погляд не пройняв. Але він прийняв людський вигляд.

— Якісь проблеми панове? — пророкотав капітан Ікло.

— Проблеми, шановний. І претензії до деяких ваших співробітників.

Капітан втомлено потер обличчя.

— Що вже сталося в цьому гадючнику.

— Мою племінницю, Нею, кудись забрали.

— Я можу за запахом вказати, хто до цього руку доклав і куди повів, — сказав Маркус, Рой кивнув.

Хоча до нього тулилася перелякана Ніра. Капітан кивнув. А коли йому вказали на трьох співробітників, зло оскалився. Ті побіліли до синяви.

— Попалися, — пророкотів капітан. — Хороша приманка вийшла з дівчинки. Ніра радий бачити в доброму здоров'ї. Я вже думав менше щурів. Грюн!

— Так сер!

— Цього, цього, цього і цю в камеру!

Дядько в шоці подивився, що заарештували навіть того слідчого, з яким він спілкувався.

— А що ви думали, — сказав капітан Ікло, — без його відома дівчинку забрали. Вас грамотно всіх відволікли. Так, ти тут менталіст хвостатенький?

— Ну, я.

— Допоможеш допитати. Тільки спочатку заберемо дівчинку з карцеру. Нічого їй там робити. І викличте хтось нормального лікаря! Боюся, допомога потрібна не тільки Нірі.

До карцеру пішли всією дружною юрбою навіть тітка і Ніра. Відчинивши карцер, у який мене завели, всі трохи сторопіли. Він був порожній.

— А де Нея? — запитав дядько.

— Сподіваюся, вона не кинула нас тут? — запитав один із магів, який прийшов із Маркусом та Ігнатом.

— Якщо що, я вас поверну, — сказав дядько — Мене цікавить, де моя племінниця!

— Я тут, — була за межами карцеру. — Не встигла далеко піти.

Маркус швидко опинився поруч.

— Що вони з тобою зробили? Ти в крові!

— Мені якийсь браслет на руку одягли, голова розболілася і кров пішла. А зір досі повністю не відновився.

Капітан Ікло зло гаркнув.

— Порву паршивців, антимагічний браслет на неповнолітню. Піднімаємося нагору. І чого було йти всім натовпом, — це він уже бурчав тихо.

Маркус підхопив мене на руки і сам виніс. Коли до мене підійшов лікар, я сіпнулася.

— За цього лікаря я відповідаю, — сказав капітан.

— Вибачте, звісно, але вас я не знаю. І поки що не бачу приводу особливо довіряти.

— Нея, він правду каже. Капітан заарештував уже чотирьох щурів.

— Типу мене це має заспокоїти, — пробурчала тихо.

Мене все ж таки полікували. Сказавши, що не можна на мене поки що антимагічний артефакт одягати дар все ще розвивається. Капітан особисто мене вислухав і все зафіксував.

— Чому це все сталося? — запитала в нього.

— Просто рід Лінг стоїть деяким як кістка в горлі. Ласий шматочок, який ніхто не може отримати. Всі сподівалися, що рід вимре, коли ти зникла. А рід все живий і живий. Думали що хтось із синів твого дядька з даром. На них навіть зазіхали. А потім дізналися, що дару родового в них немає. Думали дар у Ніри. А потім дізналися, що ти жива. Ти стала чітко відображатися на родовому артефакті. Мабуть дар став активно себе проявляти. А зараз коли стало відомо, що буде ще одна дитина з даром.