Віта Кросс - Вітчим для падчерки, Віта Кросс

33

Глава 33. Кевін.

- Скільки вам можна казати? Не буду я це чортове желе, - пробурчав дід в черговий раз змушуючи медсестру терпляче видихнути.

 - Містере Мітчелл, вам не можна зараз запечену качку, - дівчина марно намагалася стояти на своєму, але сперечатися з людиною, яка останні сорок років являється директором великої компанії марно.

Я прилетів два дні тому. На завтра призначено операцію з шунтування серця і дід на нервах вирішив вивести і весь медичний персонал і мене за одне. Слава Богу страшне позаду, але тим не менш розслаблятися рано. Я ніколи раніше ще не відчував стільки тривоги. Дід - моя єдина сім'я, не рахуючи родичів по лінії батька, але тих я бачив в житті всього кілька разів. Вони не прийняли того факту, що дід зібрався залишати сімейну фірму мені, тому приїжджали тільки на Різдво і то з наміром дізнатися чи не поміняв він свого рішення. Тому поки я летів сюди, відчув весь спектр емоцій, що вивертали душу

 - Якщо не запечена качка, значить нічого! - відштовхнувши від себе піднос з желе, пробурчав недбайливий пацієнт.

Витримці медсестри можна тільки позаздрити. Забравши піднос з ліжка, вона кивнула і вийшла з палати, залишивши нас наодинці.

 - Ну ось, ти бачиш що відбувається? - продовжив обурюватися дід, тепер уже направляючи свій гнів на мене через брак інших докторів поруч.

 - Вони як краще намагаються, - зітхнув я.

 - Як краще буде, коли я відійду в інший світ знаючи , що мій онук має жінку, родину, і дах над головою, а не коротає вечори як я, в повній самоті.

 - В який світ ти зібрався? - нервово знизавши плечима, я відійшов до вікна. Прилади видавали противний писк не даючи забути про загрозу ситуації і загострюючи нерви, які і так були на межі. - Не говори дурниць, дід.

 - Я дивлюся правді в обличчя, Кевіне. Не дивлячись на мій бойовий дух, тіло моє вже давно потребує капітального ремонту, який в моєму віці загрожує несправної поломкою.

 - Діду...

 - Ні, Кевіне, вистачить. Я наслухався твоїх пісень сповна. Завтра вранці прилітає мій адвокат і я внесу корективи в заповіт. Якщо ти не одружишся протягом трьох місяців, компанія піде Мартіну.

Навіть якщо б зараз з неба впала літаюча тарілка, вона б не справила такого ефекту, як слова діда. Я різко обернувся і встромив погляд в покреслене зморшками обличчя.

 - Це жарт такий?

 - Я схожий на Чарлі Чапліна? - з викликом відповівши на мій погляд, Мітчелл старший навіть оком не повів. - Я прекрасно розумію, що тебе влаштовує жити так, як зараз. Після того, як ти отримаєш в повне розпорядження фірму тобі буде зовсім не до сім'ї. А після сорока років шанси одружитися прирівнюються практично до нуля. У тебе все є, а потім буде ще більше. Тому я прийняв кардинальне рішення. Або ти одружуєшся, або залишаєшся зі сраним мільйоном доларів у спадок і на цьому все.

 

 

Знаєте то відчуття, коли зашморг на шиї затягують? Позбавляють кисню і тиснуть на сонну артерію, щоб добити остаточно. Я відмовлявся вірити в почуте. Невже важливіше укласти якийсь довбаний фіктивний шлюб, ніж залишити фірму здатній утримати її на плаву людині?

 - Мартін не впорається. Він і з мережею своїх закусочних ледве кінці з кінцями зводить, а ти хочеш вручити йому світову компанію?

 - Не хочу. І я знаю, що ти не дозволиш цьому статися. Адже правда, Кевіне? У тебе є прекрасна можливість одружитися хоч зараз, але ти вперто тягнеш кота за хвіст.

Ось воно що. Тисне на найболючіше. Адже знає як я відношуся до компанії. Я працюю в ній з того самого моменту, як закінчив університет, і знаю кожного великого кліента в обличчя. Скільки договорів було укладено з моєю допомогою, скільки грошей зароблено! Дід знає, що для мене непросто буде відмовитися від справи всього нашого життя і пішов ва-банк.

- Ти хочеш, щоб я одружився на Елізі? - насилу вичавив з себе.

 - Саме так. Кращої партії для тебе не знайти!

 - Але вона ..

 - Не хочу нічого чути, - грубо перебиває, виставивши вперед долоню, - Я досить ситий твоїми безглуздими відмовками. Ніяких доказів у тебе проти неї немає.

Я стиснув зуби, намагаючись не видати роздратування і злості. Так, у мене дійсно на неї нічого немає. Я найняв потрібних людей, щоб змогли хоча б щось накопати, але поки порожньо. Ця змія вміє прикидатися ідеальною. Ані проблем з податками, ані особистих скелетів, викопавши які можна було б влаштувати скандал і ткнути дідові хоча б одною негативною якістю.

 - Значить, у мене три місяці на те, щоб одружитися?

 - Ні дня більше!

Повітря шумно покинуло мої легені. Ніколи не відчував себе таким зв'язаним по руках та ногах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно