Salamander - Темні нащадки, Salamander

Ранок був туманним, і через вікно лише мляві промені сонця намагалися пробитися крізь хмари. Аурелія прокинулася від легкого стуку в двері.

- Заходьте, - промовила вона, ще не до кінця розплющивши очі.

Двері відчинилися, і до кімнати увійшов Лукас. Його погляд був теплим, але стривоженим.

- Як ти себе почуваєш? - запитав він, сідаючи поруч на край ліжка.

- Краще, ніж учора, - відповіла вона, намагаючись посміхнутися, але тривога в її душі не давала розслабитися. - А ти?

- Тепер... тепер я відчуваю себе частиною чогось зовсім іншого, - зізнався Лукас, торкнувшись своїх вух. - Ти справді змінила мене, Ауреліє. Але це не страшно, поки ти поруч.

Вона хотіла щось сказати, але їхню розмову перервав гучний стукіт у двері. До кімнати забіг стражник, виглядаючи переляканим.

- Принцесо! - він схопився за бік, намагаючись перевести дихання.

- Що сталося? - швидко запитала Аурелія, вже піднімаючись із ліжка.

- Принц Каель... - Стражник затнувся, потім випалив: - Він захопив трон!

В кімнаті запанувала напружена тиша.

- Що ти сказав? - Аурелія ледве могла повірити в почуте.

- Каель з'явився у тронній залі з армією. Він оголосив себе королем і заявив, що тепер буде правити, щоб захистити наш світ.

Аурелія відчула, як у неї підкошуються ноги, але Лукас підтримав її.

- Це неможливо... - прошепотіла вона. - Він казав, що більше не хоче підкоряти мене чи Даріуса.

- Ауреліє, - промовив Лукас, дивлячись їй у вічі, - ти мусиш вирішити, що робити далі. Якщо Каель захопив трон, це може змінити все для світу фейрі... і для нас.

Вона стиснула кулаки, намагаючись зібратися з силами.

- Мені треба поговорити з Даріусом, - твердо сказала вона. - Ми мусимо зрозуміти, що робити.

Лукас кивнув.

- Я буду з тобою, хоч би що сталося.

Вони швидко залишили кімнату, розуміючи, що попереду на них чекають не лише відповіді, а й нові виклики.

Аурелія пройшла коридором, її серце билося швидше від тривоги. Вона поспішала до кімнати Даріуса, сподіваючись, що він там. Але, відкривши двері, побачила порожнечу.

- Даріус? - тихо промовила вона, мовби сподіваючись, що він вискочить звідкись, як зазвичай. Але кімната була порожньою, лише холодні стіни і ліжко, яке досі зберігало сліди його перебування.

Вона вийшла з кімнати і звернулася до стражника, який стояв поблизу.

- Де Даріус? - запитала Аурелія, її голос звучав рішуче, але всередині панував сум'яття.

Стражник, побачивши її, схилив голову.

- Принцесо, його забрав принц Каель. Він наказав привести Даріуса до нього. Мабуть, вони вирушили до трону.

Аурелія застигла, слухаючи ці слова. Здавалося, кожна її думка розсипалася, немов порох. Каель забрав Даріуса? Це означало, що її брат уже не був у безпеці.

- Куди вони йшли? - запитала вона, вже відчуваючи, як її руки починають тремтіти від неспокою.

- Вони прямували до тронної зали, - відповів стражник, похиливши голову. - Це наказ Каеля.

Аурелія закрила очі, намагаючись знайти якусь опору для своїх думок. Трон... Каель захопив трон, і тепер забрав її брата. Вона повинна була діяти, не мала часу на сумніви. Як тільки її брат потрапить під вплив Каеля, ситуація може стати дуже небезпечною.

- Дякую, - сказала вона коротко і рушила в бік тронної зали, відчуваючи, як всі її сили концентруються на одному: потрібно врятувати Даріуса.

Лукас, який не відстав від неї, стиснув кулаки.

- Ми йдемо разом, - тихо сказав він. - Не залишу тебе саму.

Аурелія кивнула, її погляд був рішучим. Вони не могли дозволити, щоб все пішло по плану Каеля. Вона не дозволить, щоб її брат став його зброєю.

Тронна зала була поруч. Аурелія відчула, як серце б'ється швидше, коли вони наближалися до її дверей.

Двері тронної зали відчинилися з гуркотом, і Аурелія ступила вперед, її погляд одразу знайшов Даріуса. Він стояв біля трону, руки закуті в кайдани, але голова піднята гордо. Вона відчула, як серце обпекло болем, але змусила себе зосередитися на іншому обличчі - Каелі.

- Нарешті ти тут, сестро, - промовив Каель, підводячись із трону. Його голос лунав по залу, немов заклик.

- Що ти зробив? - її голос був низьким, але кожне слово пульсувало магічною енергією.

Каель посміхнувся, його чорні очі блищали холодом. Він жестом указав на трон:

- Те, що повинен був зробити давно. Хтось мав навести порядок.

- Це називаєш порядком? - Аурелія кинула погляд на Даріуса, її кулаки стиснулися. - Викрадення мого брата, спроба підкорити мене... Ти лише довів, що не гідний цієї влади.

Каель нахилив голову, його посмішка зникла:

- А ти гадаєш, що краще за мене? Ти, яка зруйнувала стіну між світами через свою впертість? Ти створюєш хаос, Ауреліє. А я лише намагаюся виправити це.

Її магія спалахнула навколо неї, заставляючи стражників зробити крок назад.

- Ти говориш про виправлення, але кожен твій крок - це зрада. Спершу моє довір'я, тепер мій брат. І ти думаєш, я це дозволю?

Лукас, який йшов поруч, здригнувся, але вчасно взяв себе в руки. Стражники, котрі стояли поряд, миттєво схопили його за руки і припинили рух.

- Не смій чіпати його, - рикнула Аурелія, але її голос був спокійним, хоча в серці наростала буря.

Каель усміхнувся, його очі, немов вогонь, палахкотіли. Він не був схожий на того хлопця, з яким вона колись створила зв'язок. Його царська постава була зловісною і сповненою холодного контролю.

- Так ось, принцесо, - сказав Каель, його голос був спокійним, майже беземоційним, - ти й досі не розумієш, чому все сталося саме так.

Аурелія глибоко вдихнула, не бажаючи видавати страх, що почав витискати її груди. Вона не могла дозволити себе боятися.

- Що ти хочеш, Каель? - запитала вона, підходячи ближче, не відводячи погляду від нього.

Каель підняв руку і вказав на Даріуса, його погляд став більш суворим.

- Я хочу, щоб ти нарешті прийняла реальність, - промовив він, з тінню зневаги в голосі. - Ти хочеш бути на троні? Хочеш правити? Тоді зрозумій, що я керую зараз.