Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Він замислився, що, можливо, відсутність символів у цій зоні пов’язана з тим, що тут не було житлових будинків. Людей тут майже не було, і, здавалося, це місце не цікавило тих, хто залишав свої окультні знаки по всьому місту. Але була й інша думка. Джейкоб не міг не враховувати ймовірність того, що навіть сатаністи могли боятися байкерів. Банда "Вовки Прерій" контролювала цю територію, і, можливо, саме це стримувало їх від нанесення символів у цій частині Талси.

Після ще кількох хвилин спостереження за околицями, Джейкоб вирішив, що час повертатися додому. Незабаром мав прийти майстер для встановлення камер, і Джейкоб не хотів запізнитися. Він сів у машину, ще раз обдумав усе побачене і вирушив у бік своєї квартири, сподіваючись, що цей день наблизить його до розгадки таємниці.

Повернувшись додому, Джейкоб відчув задоволення від того, що приїхав завчасно. Його точність і пунктуальність завжди були важливими для нього, і він завжди дотримувався цього принципу. Зайві 40 хвилин до приходу майстра дозволили йому зайнятися тим, що він відкладав на потім — дослідженням банди "Вовки Прерій".

Джейкоб сів за ноутбук і почав переглядати інтернет-ресурси та соціальні мережі в пошуках будь-якої інформації про цю банду. Однак швидко зрозумів, що інформації практично немає. Виникло відчуття, що про "Вовків Прерій" воліли не згадувати ані в новинах, ані в соціальних мережах. Це могло свідчити про кілька речей: або вони дійсно не привертали уваги преси, або, що більш імовірно, люди просто боялися писати про них.

Лише одна невелика стаття в місцевому незалежному інтернет-виданні привернула його увагу. У ній стисло розповідалася історія цієї банди, згадувалися їхня жорстокість та вплив на околиці Талси. Автор статті натякала на можливі зв'язки банди з місцевою владою та їхній вплив на різні аспекти життя в місті, але більше деталей не було.

Джейкоб планував детальніше вивчити цю інформацію, коли йому зателефонував майстер. Він повідомив, що прибуде за кілька хвилин. Джейкоб швидко зберіг статтю, щоб повернутися до неї пізніше, і підготувався до зустрічі.

Робота майстра з встановлення камер була важливим етапом у його розслідуванні. Він сподівався, що за допомогою камер зможе зафіксувати тих, хто малює символи секвої, і таким чином наблизитися до розгадки цієї таємничої ситуації.

Через кілька хвилин Джейкоб почув дзвінок у двері. Він підійшов і запитав, хто там? Чоловік назвався майстром зі встановлення відеокамер. Джейкоб відчинив двері, і чоловіки потиснули один одному руки, після чого представилися — майстра звали Боб. Спеціаліст запитав, де Джейкоб хоче встановити камери і за чим планує наглядати. Джейкоб пояснив, що в останній час у районі відбуваються дивні події, і він не хоче стати жертвою цієї незрозумілої активності. Тому він хотів камеру, що спостерігала б за автомобілем, парком, де збираються підозрілі особи, дорогою перед будинком та ще одну перед дверима, щоб мати можливість перевіряти, хто перебуває в коридорі. Майстер сказав, що потрібно все порахувати, і сів за стіл. Протягом кількох хвилин він щось писав і рахував. Врешті-решт, він назвав Джейкобу вартість, і той погодився. "Коли ви можете встановити?" — запитав Джейкоб. "Хоч зараз, у мене все необхідне в фургоні", — відповів майстер. "Тоді давайте не гаяти часу", — сказав Джейкоб.

Майстер вийшов до свого фургона, а Джейкоб тим часом підготувався до встановлення камер. Він відчував, що це важливий крок, який допоможе йому не лише захистити себе, але й пролити світло на дивні події, які вже давно його турбували.

Через кілька хвилин майстер повернувся з необхідним обладнанням і розпочав роботу. Джейкоб допомагав йому, вказуючи на потрібні місця для встановлення камер. Спочатку майстер встановив камеру, що спостерігала за автомобілем Джейкоба, потім — на парк, далі — на дорогу, що вела до будинку, і нарешті — перед дверима його квартири.

Під час роботи Джейкоб уважно спостерігав за процесом, занурившись у свої думки. Він сподівався, що ці камери допоможуть виявити, хто малює ті дивні символи секвої, які з'являються по всьому місту, зокрема біля його дому. Вся ця ситуація викликала в нього тривогу, але тепер він відчував, що робить правильні кроки для свого захисту.

Через деякий час майстер закінчив установку. Він перевірив роботу камер, налаштував їх так, щоб Джейкоб міг віддалено переглядати запис на своєму смартфоні, і коротко пояснив, як користуватися системою спостереження. Джейкоб, задоволений результатом, подякував майстру за швидкість.

Коли майстер пішов, Джейкоб залишився наодинці зі своїми думками. Він усвідомлював, що зробив важливий крок, але водночас розумів, що це лише початок його боротьби з таємничою загрозою, що нависла над його містом. Тепер камери стежитимуть за всіма підозрілими рухами навколо його будинку, і він відчував, що з кожним новим кроком наближається до розгадки цієї зловісної таємниці.

Джейкоб набрав номер брата, і через деякий час Ендрю відповів. Його голос звучав трохи втомлено, але він намагався бути бадьорим.

"Привіт, як справи?" — запитав Джейкоб.

"Та нічого, все гаразд," — відповів Ендрю. "На роботі трохи завал, але це не критично. А як ти?"

"Може, не варто тебе відволікати?" — запитав Джейкоб з турботою в голосі.

"Та ні, що ти! Для брата завжди знайдеться час," — запевнив його Ендрю, додаючи тепла у свою відповідь.

Джейкоб відчув, що момент дійсно вдалий, і вирішив поділитися своїми переживаннями. Він розповів Ендрю про свої спостереження за байкерською бандою, яка називала себе "Вовки прерій". Ці байкери, що проїжджали повз кафе, вразили Джейкоба своєю зухвалістю та агресією. Офіціантка в кафе, спочатку неохоче, потім розповіла, що ця банда вселяє страх у місцевих жителів, і ніхто не наважується втручатися в їхні справи. Здавалося, вони контролюють увесь район, тримаючи його під своїм контролем.