Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Порт призначення невідомий. Після проходження територіальних вод Радянського Союзу капітану було наказано в присутності «товариша Іванова» та старшого в команді пасажирів розкрити перший пакет. Вийшли в нейтральні води, розписалися всі троє на конверті, поставили дату і час, зламали сургучну печатку, прочитали наказ: іти на Босфор і Дарданели, після виходу в Середземне море розкрити пакет № 2.

Пройшли Босфор, пройшли Мармурове море, пройшли Дарданели, розкрили тим же порядком другий пакет, прочитали наказ: вийти в Атлантичний океан, після проходження Гібралтару чекати сигнал «Айсберг 135». Якщо сигнал надійде, розкрити третій пакет і діяти відповідно до вказівок, які в ньому містяться.

І ось вийшли в океан. Капітан доповів у Москву: Гібралтар за кормою. Йому у відповідь - слово із семи літер і три цифри - Айсберг 135.

Викликав капітан «Іванова», викликав старшого з тих молодих і здорових, що у трюмі на нарах відсипаються за весь минулий і весь прийдешній недосип, поставили три підписи на пакеті, вказали дату і час, зламали п'ять червоних сургучевих печаток, прочитали наказ: порт призначення - Маріель, острів Куба. Два підписи під наказом - міністр морського флоту СРСР Бакаєв, міністр оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Малиновський.

- Гей, в трюмі! Кому валянки, кому лижі?

6

Всі ядерні боєприпаси Радянського Союзу - під контролем 12-го Головного управління Міністерства оборони СРСР (12 ГУ МО). Цьому Головному управлінню підпорядковувалися Об'єкти «С». Кожен Об'єкт «С» - це ядерний арсенал, який займається прийманням, охороною, транспортуванням, зберіганням, технічним обслуговуванням ядерних бойових частин та їх підготовкою до бойового застосування. Об'єкти «С» зберігали ядерні боєприпаси для всіх видів Збройних Сил, для всіх носіїв ядерної зброї, незалежно від їх приналежності й підпорядкування.

Об'єкти «С» підпорядковувалися тільки Верховному Головнокомандувачу. Тільки за його наказом вони передавали ядерні боєприпаси в РРТБ.

РРТБ - це рухома ракетно-технічна база, рухливий арсенал. РРТБ - це військова частина, яка займається прийомом, перевіркою, зберіганням, технічним обслуговуванням, транспортуванням і стикуванням головних частин.

Для маскування це скорочення розшифровувалося трохи інакше - рухома ремонтно-технічна база. РРТБ безпосередньо взаємодіють з ракетними, авіаційними, артилерійськими частинами, надводними кораблями і підводними човнами, які мають на озброєнні носії ядерної зброї.

Було вирішено перекинути на Кубу один об'єкт «С» і десять РРТБ: п'ять для ракетної дивізії РВСП, одну для носіїв Сухопутних військ, дві для частин ВПС і дві флотські.

Для такого запасу ядерного зброї потрібні носії. Крім того, всю цю міць потрібно прикривати з моря і з повітря, все це потрібно охороняти й обороняти від наземного противника.

7

24 травня 1962 року, рівно через місяць після призначення Маршала Радянського Союзу Бірюзова Головнокомандувачем Ракетних військ стратегічного призначення, план операції був готовий, і міністр оборони Маршал Радянського Союзу Малиновський передав його вищому керівництву країни. План був розглянутий і затверджений. План отримав кодову назву «Анадир».

Головна умова успіху - збереження таємниці.

Ніхто з учасників операції до командирів дивізій включно не мав уявлення про її істинний розмах. Все просто: ваш полк, ваша дивізія підняті за бойовою тривогою для участі в навчаннях. Сенс навчань - перевірка можливості перекидання військ на великі відстані залізничним транспортом. А транспорту було потрібно багато. Один ракетний полк - це 11 тисяч тон вантажів. На кожен полк - 17-18 залізничних ешелонів. А в дивізії окрім п'яти полків є й інші частини: штаб, батальйон зв'язку, саперний батальйон та інші. Для перекидання ракетної дивізії - 112 залізничних ешелонів.

Але дивізія була не одна. Крім неї - дві зенітно-ракетні дивізії та окремі полки в множині. Але про це мало хто знав.

- Хто ще бере участь?

- Ви самі.

- Станція призначення?

- Вітебськ. Звідти, як видно, повернетеся назад.

Але поїзд чомусь йшов не до Вітебська, а в інший бік. І в якійсь Охтирці ставилася нове завдання - вам на Кіровоград.

Одного чудового дня ешелон прибував у Севастополя (або Балтійськ, Миколаїв, Мурманськ, Поті, Лієпаю), і тут наказували розвантажуватися. Порти оточені. Всякий зв'язок учасників навчань із зовнішнім світом з цього моменту переривався: ні зателефонувати, ні телеграми, ні листа не відправити.

Учасникам навчань знати не належить, скільки і яких військ залучається. Кожен бачить тільки свій батальйон, свій полк, свій штаб, - і не більше того. А навчання - в розпалі. Наступний етап - навантаження на судна, з навчальними, зрозуміло, цілями. Не турбуйтеся: завантажитесь, тут же розвантажитесь.

Але після навантаження оголошували не розвантаження, а навчальний вихід у море для перевірки в реальних умовах надійності кріплення техніки.

Навчальний вихід затягувався: з Балтійського моря - в Атлантичний океан, з Чорного моря - в Середземне, далі - в океан. От тільки тут і оголошували, що навчання скінчилися і наступили бойові будні, - йдемо на Кубу.

5 серпня 1962 року в море вийшов перший з 86 кораблів.

11 серпня 1962 року в Радянському Союзі був проведений запуск космічного корабля «Восток-3» з космонавтом Андріаном Ніколаєвом. Наступного дня стартував «Восток-4» з космонавтом Павлом Поповичем.

Ми знову були попереду планети всієї. Перший в історії груповий політ двох космічних кораблів! Світ тріумфував.

Дійові особи

БІРЮЗОВ СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ (1904-1964).  У 18 років добровільно вступив у Червону Армію. Закінчив військову школу в Кремлі. Командував взводом і ротою. Далі - начальник штабу батальйону, командир батальйону. Закінчив військову академію. Був начальником штабу дивізії. У війну вступив генерал-майором, командиром 132-ї стрілецької дивізії, яка таємно висувалася до кордонів. Війна пішла не за сценаріями Сталіна, а за планами Гітлера. Дивізія потрапила в оточення, але генерал-майор Бірюзов зумів вивести її, зберігши більшу частину особового складу, озброєння і бойової техніки. В ході Сталінградської стратегічної наступальної операції група Манштайна намагалася деблокувати оточене угруповання німецьких військ в районі Сталінграда. На напрям головного удару Сталін висунув 2-у гвардійську армію під командуванням генерал-лейтенанта Малиновського; начальник штабу - генерал-майор Бірюзов. 2-а гвардійська армія перешкодила спробам прорватися до оточених німецьких військ у районі Сталінграда.

Далі Бірюзов командував армією і штабом фронту. Війну завершив у званні генерал-полковника. Після смерті Сталіна брав участь у змові з повалення заступника очільника радянського уряду Маршала Радянського Союзу Берії. Бірюзов був людиною з найближчого оточення Хрущова.

У 1955 році призначений на посаду Головнокомандувача Військ ППО країни і підвищений у Маршали Радянського Союзу.

В 1962 році призначений на посаду Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення з завданням негайно підготувати і провести операцію