Теодор Драйзер - Титан, Теодор Драйзер

вас, якщо ви не прагнете вбити мене. Але хочу, щоб ви почули, нарешті, голос розуму. Вислухайте те, що я хочу вам сказати, і покінчимо з цим. Я не відчуваю до вас ворожнечі. Хочу навіть надати вам послугу, незважаючи на те, що, по суті, до вас мені ніякого діла немає. Перш за все, те, що казала моя дружина, природно, нісенітниця та неправда. Я зараз навмисне одурив вас, аби перевірити, наскільки серйозні ваші погрози. Ви не любите більше вашу дружину. Вона не любить вас. Ви їй зовсім не потрібні. Так ось, я хочу по-дружньому запропонувати вам: покиньте Чикаґо, не повертайтеся сюди років три або й більше, й я подбаю про те, щоб ви щороку 1 січня, день у день отримували на руки п’ять тисяч доларів! Чуєте: п’ять тисяч доларів! Або ви можете залишитися в Чикаґо, але тримати язик на припоні. Тоді будете отримувати три тисячі — раз на рік або помісячно, як вам заманеться. Але якщо ви — і прошу вас гарненько це затямити, — якщо ви не заберетеся з цього міста, або будете плескати язиком, або дозволите собі якийсь випад проти мене, тоді я вб’ю вас, розчавлю, як муху. А тепер геть звідси і поводьтеся розсудливо. Залиште вашу дружину в спокої. Десь через два дні навідайтеся до мене. Гроші будуть для вас приготовлені.

Френк замовк, і Солберґ втупився в нього скляними очима. Ніколи в житті він ще не відчував нічого подібного. Це — не людина, а диявол! «Матінко Божа! — думав Солберґ. — Адже він це зробить! Він і справді вб’є мене!» Потім вражаюча пропозиція Ковпервуда дійшла до його свідомості: п’ять тисяч доларів! Ну що ж, а чому б ні? Мовчання Солберґа було вже рівносильне згоді.

— На вашому місці я б сьогодні не заходив більше в лікарню, — продовжував Френк суворо. — Не турбуйте дружину. Їй потрібен спокій. Поїдьте зараз додому, а завтра зайдіть до мене. Якщо ж ви неодмінно хочете бачити пані Солберґ, то я піду з вами. Хочу сказати їй те, що вже сказав вам. Сподіваюся, ви затямили мої слова?

— Так, так, гаразд, — відповів Солберґ слабким голосом. — Я поїду додому. На добраніч.

І він поспішно пішов геть. «Ну що вдієш? — наче виправдовуючись, сказав самому собі Ковпервуд. — Погана, звісно, вийшла історія, але іншого виходу не було».

21. Афера з тунелем

Впоравшись із Солберґом таким простим і грубим способом, Френк переніс свою увагу на його дружину. Але тут йому довелося важче. Ковпервуд насамперед повідомив пані Солберґ, що вже приборкав Ейлін і Гарольда — призначив йому щорічне утримання, і той не посміє тепер здіймати рейвах, а Ейлін також принишкла і буде поводитися тихо. Френк намагався висловити Риті щонайгарячіше співчуття, але вона вже шкодувала про свій зв’язок із ним. Вона кохала його раніше — принаймні так їй здавалося. Але після запеклих скандалів і погроз Ейлін він раптом постав перед нею в новому світлі, й жінці захотілося його позбутися. Гроші Ковпервуда — а він був щедрий — не становили для неї такої спокуси, як для багатьох інших жінок. Правда, Рита завдяки Френкові жила в розкоші, але вона легко могла без неї обійтися. Алжернон підкорив її головним чином тим, що його, як їй здавалося, оточувала якась дивовижна атмосфера спокою й упевненості. Це надавало йому нашарування романтики в її очах. Але ось пронісся шквал, і цей романтичний серпанок розвіявся. Ковпервуд виявився таким же, як усі, — звичайною людиною, не застрахованою від життєвих штормів і корабельних аварій. Може, він і був майстернішим мореплавцем, ніж багато інших, але це й усе.

І Рита, оговтавшись трохи, поїхала до себе на батьківщину, а потім — в Європу. Описувати подробиці їхнього розриву було б занадто втомлююче. Гарольд Солберґ, після безплідних вагань і вибухів безсилої люті, прийняв врешті-решт пропозицію Ковпервуда і повернувся до себе на батьківщину, в Данію. Ейлін повпиралася ще трохи і влаштувала ще кілька сцен, у результаті яких Френк пообіцяв звільнити з роботи Антуанетту Новак, і повернулася додому.

Ковпервуд аж ніяк не був задоволений такою розв’язкою. Все це ніяк не сприяло посиленню його прихильності до Ейлін, проте, як не дивно, він якоюсь мірою співчував їй. У той час у нього ще не зміцнів намір покинути дружину, хоча іноді і спадало на гадку, що така жінка, як Рита Солберґ, більше йому пасує, ніж Ейлін.

Але ні, то й ні. І Френк із подвоєною енергією взявся за справи. Однак спогад про дні, проведені з Ритою, про ті миті, коли він тримав її в обіймах і весь світ, здавалося, забарвлювався в якісь райдужні, поетичні тони, не покидав його. Ця жінка була така чарівна в своїй наївній безпосередності... Але втраченого не повернеш.

У наступні після цього роки Ковпервуд із усе наростаючим інтересом придивлявся до стану міського транспорту в Чикаґо. Тужити за Ритою Солберґ було заняттям порожнім і марним. Френк знав, що вона не повернеться до нього, й усе ж інколи спогади про неї переслідували чоловіка. Але він умів заглибитись у справи з головою, і це допомагало. Проблема міського транспорту завжди непереборно вабила його до себе, і зараз вона знову не давала йому спокою. Дзвінки міської конки та цокіт копит по бруківці, можна сказати, з дитинства хвилювали його уяву. Роз’їжджаючи містом, він жадібним поглядом оглядав блискучі рейки, що втікають удалечінь, якими, подзвонюючи, котилися вагони конки. Чикаґо ріс мало не щодня, щогодини. Крихітні вагончики, зваблива упряж коней, транспорт був переповнений ущерть як рано-вранці, так і пізно ввечері, а вдень іноді в них просто не було де яблуку впасти. О, якщо можна було б, подібно до восьминога, охопити все місто своїми мацаками! Якби можна було об’єднати всі міські залізниці й узяти їх під свій контроль! Яке багатство вони обіцяли! Бо тільки величезне, нечуване багатство — і ніщо інше — могло винагородити Френка Ковпервуда за все, чого він зазнав! Він із захватом малював собі картину свого збагачення, мріяв про лінії конки, як поет мріє про мальовничі струмочки, що дзюркочуть серед скель. «Заволодіти міським транспортом! Заволодіти міським транспортом!» — дзвеніло в його мозку.

Чиказька конка абсолютно так само, як і газопостачання, перебувала в руках трьох різних компаній, кожна з яких обслуговувала свою сторону або свій район. Заснована 1859 року «Чиказька міська