Зоя Кіт - Захоплення темного серця, Зоя Кіт

Максим сидів за столиком у ресторані, його пальці стискали виделку так сильно, що кісточки побіліли, а його погляд був прикутий до тарілки зі стейком, що вже охолов. Зоряна сиділа поруч, її близькість обпікала його, як розпечене вугілля, а її рука під столом знову ковзнула на його коліно. Він відчув, як її пальці стиснули його через тканину штанів, і його тіло здригнулося — гнів спалахнув у його грудях, але, чорт забирай, щось інше прокинулося нижче. Його кров загуділа, пульс прискорився, і це збудження, що раптово спалахнуло, лише підлило масла у вогонь його люті. Перед ним сиділа Олеся — його майбутня наречена, судячи з усього, її світле волосся блищало в світлі свічок, а він тут, як останній ідіот, реагував на Зоряну, що нахабно зажимала його під столом. Він стиснув зуби, його щелепа затремтіла від напруги — це було огидно, це було неправильно, і він ненавидів себе за те, що його тіло зрадило його в цей момент.

Він перевів погляд на Вадима, що сидів навпроти, і його гнів лише посилився. Цей тип із його впевненою усмішкою, темним піджаком і тим самовдоволеним виглядом дратував його до чортиків. Що він тут робить із Зоряною? Чому вони такі дружні? Максим стиснув виделку сильніше, коли помітив, як Вадим кидає на неї погляди — не дружні, ні, ці очі палахкотіли чимось іншим, чимось гарячим, що змушувало Максима скреготати зубами. Хто він їй? Просто партнер по бізнесу? Чи більше? Його дратувало все — їхня невимушена розмова, її рука на його коліні, цей чужак, що сидів за його столом. Він спитає про це, коли прийде з батьками на обід до Шевчуків у неділю, і хай вона спробує викрутитися.

Але коли її пальці стиснули його коліно ще раз, його терпець увірвався. Він подумав, що, можливо, це навіть на краще — те, що Зоряна тут. Нехай побачить усе на власні очі. Він хмикнув сам собі, його губи скривилися в гіркій усмішці, коли різко скинув її руку — не ніжно, а грубо, його долоня вдарила по її пальцях, і Зоряна тихо скрикнула, коли її рука вдарилася об ніжку столу. Він встав, його стілець скрипнув по підлозі, і в цей момент офіціант підійшов із тацею, на якій лежала маленька коробочка й букет ромашок — її улюблених квітів, як він знав.

Зал наповнився звуками романтичної мелодії — музиканти ввійшли, їхні скрипки заграли ніжну мелодію, що розливалася по ресторану, заглушаючи гомін голосів. Максим узяв коробочку, його пальці тремтіли від напруги, коли підійшов до Олесі. Вона підняла голову, її очі розширилися від шоку, її губи розтулилися, коли глянула на нього з нерозумінням. Він узяв її за руку, її шкіра була теплою, коли вона встала, її світле волосся спадало на плечі, а її погляд метався від нього до коробочки.

Він опустився на одне коліно, його серце калатало, коли глянув на неї знизу вгору, його голос став тихим, але твердим, коли заговорив.

— Олесю, — почав він, його тон був хрипким, із ноткою ніжності, що вирвалася з глибини. — Ти стала для мене всім — моїм світлом, моїм спокоєм. Я не уявляю життя без тебе, без твоєї усмішки, без твоїх слів. Ти моя опора, і я хочу, щоб ти була зі мною завжди. Ти вийдеш за мене?

Її очі наповнилися сльозами, її губи затремтіли, коли вона кивнула, її сльози покотилися по щоках, а усмішка розцвіла на її обличчі.

— Так, — прошепотіла вона, її голос тремтів від щастя.

Максим узяв її руку, його пальці ковзнули по її шкірі, коли надягнув каблучку — діамант блиснув на білому золоті, що обхопило її пальчик. Зал вибухнув оплесками, музиканти заграли голосніше, але його погляд раптово зачепився за Зоряну. Вона сиділа за столом, її обличчя нахмурилося, її очі — темні, палаючі — були прикуті до руки Олесі, де каблучка блищала, як ніж у її серці. Її губи стиснулися, її погляд став гострим, коли дивилася, як діамант сяє на пальці іншої — її біль, її гнів, її розбитість відбивалися в кожній рисі її обличчя.
 

Привіт, якщо вам подобається ця книга прошу проявити трішки активності, дякую ❤️

Цікаво як відреагує Зоряна? Підписуйтесь на автора та додавайте книгу у свою бібліотеку, щоб не пропустити оновлення ⭐