Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Добре. Тільки Ніру з Роєм додому доставлю й одразу до тебе.

Подивившись на місце злочину, запитала:

— Адже це все витівки чортів?

— За тим, що ти описуєш, так. Тільки не зрозуміло чому деякі тільки магію забирають, а деякі ще й їдять.

— Ходять чутки, що деякі кримінальні елементи наймають їх як найманих убивць. І ті вже на свій розсуд роблю з жертвою. Але так це знову чорт попрацював. Ніра хто це був із добою? — запитав Гнат.

— За фактом моя тітка, а за віком як сестра. Вона на п'ять років мене старша. З нею так добре.

— Радий за тебе.

Показала нагу нашу сьогоднішню фотографію.

— Оу, ви дуже схожі. Тільки в неї очі світло світло-сірі. Що це в неї на обличчі?

— Один виродок, якому Маркус усього лише фінгал поставив. Порізав її кілька років тому, за відмову в інтимі. Загалом мій колишній наречений. Я все ж дядькові розповім. Нехай розбереться з цим придурком. До речі, Маркус, Ніра каже, що фінгал у нього не зажив, на відміну від носа.

Котик задоволено посміхнувся.

— Побачу його поруч із тобою ноги переламаю, а брат руки вирве.

Ігнат запитально подивився на мене

— Рой закохався в Ніру з першого погляду.

— Просто він більш розторопний і рішучий. Не те що я тільки очима міг тебе, кхм. Загалом спостерігати.

— Ну, так. А то б ти на стіну у вигляді Діми налетів. Вдалося хоч частину справ із чортами закрити?

— Тільки частина, і не те, що з відсіченими головами. А цей за ступенем розкладання з недавніх.

Ми дружно зітхнули. Відчула на собі пильний погляд. Обернулася.

— Щось відчула? — запитав Гнат.

— Хтось дуже уважно на мене дивиться, навіть зараз. Але я не бачу його.

— За те я бачу, — тихо прошипів наг. — Він із найманців і він не чорт.

Позаду мене став Маркус.

— А хто? — тихо запитала я, намагаючись роздивитися те саме, що й наг.

— Демон. Просто ти прозоре не бачиш. А він застосував маскування і крізь нього видно навколишнє середовище і тільки ледь помітний контур спотворення видає його.

— Думаєте це його рук справа?

— Цілком можливо. Гаразд, мала, тобі час додому, ми далі самі.

Вдома застала дядька з тіткою. До того ж дядьку мама Маркуса наминала печі, а дядько мало не стогнав від задоволення.

— Привіт, — сказала трохи невпевнено. — Ви в гості?

— Так, — сказала тітка, дядько задоволено мружився. — Хотіли познайомитися з майбутніми родичами.

— Спасибі, Тіра, у вас дуже сильні руки. Нея, я за кілька днів перекажу тобі ще грошей для операції Ніри. Не сперечайся!

— Гаразд, — сказала з усмішкою. — Дядьку, а як ви сюди прийшли?

— Так ти магічний слід залишила під час повернення, за ним артефакт переходу і налаштував.

— А ці артефакти переходу їх будь-хто може купити?

— Угу будь-який, у кого грошей вистачить. Він коштує не мало, навіть для мене.

— А у вас, їх два?

— Що конкретно тебе цікавить? Якщо про артефакти, то вони різні і для групи людей, і для індивідуального. Мій, — він показав браслет із камінчиками висульками, — розрахований на групу. З умовою, якщо я його зарядив повністю. Тоді перший раз, коли я приходив і ми разом поверталися, заряд був на мінімумі. Тобі б магічну школу закінчити, — сказав дядько зітхнувши. — Академія тобі не потрібна, у тебе не стандартна магія. А ось ази магії тобі б освоїти. У цьому світі щось подібне є?

— Звичайно, — сказала Тіра. — Навіть у нашому селищі. Усе ж перевертні спочатку наділені магією. Але Неї краще індивідуальні уроки, але не з малечею займатися. Діти, вони такі діти. Шибеники і шило у водному місці. Думаю, за кілька годин на день зможемо домовитися зі старим Роном. Він у школі вже не викладає, терпіння не вистачає на малечу. Думаю, ви порозумієтеся, сподіваюся.

— Запитуй, — сказав дядько зітхнувши, — бачу, є питання.

— Так думаю про магічний слід і ті вбивства, що Маркус розслідує.

— Ось уже точно не жіноча справа, — пробурчав дядько.

Зараз його бурчання викликало посмішку, бачу що він піклується про мене. Через кілька годин зателефонував Маркус.

— Відкриєш мені прохід із дільниці, хочу додому швидше повернутися. До того ж мама написала, що в нас гості.

Відчинила двері зі своєї кімнати. Маркус стояв поруч і одразу прошмигнув до мене. Я закрила прохід і обійняла його. Кілька хвилин цілувалися.

— Хотіла дурне запитання поставити, — він кивнув. — А на місці злочину магічні сліди бувають?

— Так, з ними Ігнат працює чи інші маги. Але чорти або хто інший вбивають теж не дурні і свій енергослід не залишають або затирають його якісно.

— Хм, ясно.