Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Тебе Роберт виховував?

— Після смерті батька так. Ти не ображайся на нього, він буває жорстким. Але все робить на благо сім'ї.

— А мого батька пам'ятаєш?

— І тебе теж пам'ятаю. У нас лише п'ять років різниця. Ти була пустотливим малятком, ніколи не сиділа на місці. А Сай, він дивний був, я його боялася. Роберт до твого народження вже одружився з Ліндою. Якщо чесно вона мені матір замінила.

— Із Саймоном ти не спілкувалася?

— Ні, через вік і я його не цікавила. Він хотів спадкоємця з даром, у сенсі сина з даром. Брат розповідав, що його перша дружина померла, коли синові було п'ять чи близько того і він майже одразу одружився вдруге. Народилася ти. Мати тебе дуже любила. І намагалася захищати від нападок Саймона. Його все дратувало в дітях. До того ж не тільки у своїх, а й в оточуючих. І я намагалася не потрапляти йому на очі.

— А ти на когось вчилася?

— Діловодство, — сказала вона, злегка морщачись, — я добре з цифрами працюю. Але не дуже люблю це. Роб наполіг, щоб відучилася на цю спеціальність.

— А чим тобі подобається займатися? Чи ти на ненависній роботі?

— Ну, — Ніра зніяковіла, — Роб не змушував іти працювати. Дозволив займатися тим, що мені хочеться. Я ляльки шию, і одяг до них. І торти на замовлення роблю. Брат закриває на це очі, і бурчить, що це все несерйозно. А нещодавно запропонував мені відкрити кондитерську, — Ніра подивилася на моє здивоване обличчя — Після спілкування з тобою. Сказав, що мій талант можна монетизувати і один і другий.

— Це можна зробити і в нашому світі, — сказала мама Маркуса. — Я б підтримала тебе в приготуванні тортів на замовлення. Знаю, що це популярна справа і народ охоче таке замовляє. Тут головне реклама. Тож якщо залишишся, зможемо робити тортики і дівчатка нам навіть допоможуть, якщо буде багато замовлень.

Ніра зніяковіло зачервоніла, а потім кивнула.

— А хтось знає до якого лікаря мені Ніру відвезти? — запитала в майже родичів.

Ніхто не знав.

— Думаю, варто для початку просто подивитися в мережі. А потім сходити на консультацію.

За вечір визначилися куди йти. Навіть онлайн консультацію отримали і дізналися ціну.

— Дорого, — сказали в один голос із Нірою.

Чоловіки наче підслуховували нас, зайшли до нас.

— Щось уже дізналися? — запитав Рой.

— Так, — сказала я задумливо. — Потрібно дядька напружити. Як думаєш Роберт оплатить?

— Потрібно запитати.

— Нір, а ти не хотіла покарати декого? — запитав Маркус.

— Може й хотіла, — сказала вона сумно, — але вже часу багато минуло.

— Скільки вам грошей потрібно? — запитав Рой.

— Пів мільйона. Хм, у мене є гроші, Роберт мені їх перерахував. Думав напевно протранжирю. Пустимо на добру справу.

— Я поверну.

— Не здумай, — шикнула на неї. — Тортик приготуєш потім як усе зроблять. І на весілля мені в обох світах. І ще треба сукню підібрати. Будеш допомагати?

— Із задоволенням, — вона обійняла мене двома руками. — Я рада, що ти вижила. З тобою в дитинстві було весело, і я сумувала.

— Маркусе, ти завтра працюєш?

— Так.

— Що потрібно? — одразу запитав Рой.

— Компанію нам скласти і простежити, щоб нас не ображали.

— Із цим брат добре впорається, — сказав з усмішкою Маркус. — Рой вчив мене битися.

— Я зараз подивлюся, що у мене по роботі і визначимося з часом, коли сходимо до лікаря.

— Може тобі щось допомогти? — запитала Ніра.

— Поки що ні. Скажи, а ти білий колір бачиш?

— Так, — сказала вона з посмішкою — Це вплив твого дару.

Вранці встала раніше, одразу сіла за проект. Він у мене був на фінальній стадії і потрібно було працювати в лінзах. Через кілька годин зайшов Маркус.

— Думав ти ще спиш.

— Проект доробляю. Хочу з Нірою сходити в першій половині дня.

— Пішли на сніданок, нехай очі відпочинуть.

— Угу.

Прибрала лінзи в коробочку і пішла до коханого. Родичку зустріла на першому поверсі, вона допомагала мамі накривати на стіл. Рой крутився поруч із нею, намагався за кожної зручної нагоди доторкнутися. Сестри дивилися на них із придихом.

— Нея, ти хоч спала? — одразу запитала мама.

— Так, я вже просто працювала в лінзах.

— Очі почервоніли.

— Зараз трохи відпочинуть очі, і я проект дороблю. І потім ми з Нірою підемо в місто.

— Я з вами, — відгукнувся Рой.

Я просто кивнула. Коли, доробивши проект, голова просто розколювалася. Ніра бачачи мій стан похитала головою.

— Може не сьогодні?

— Ніро, мені потрібно відволіктися. Рой, — покликала хлопця.

— Він у майстерні, сказав зателефонувати йому, як ти звільнишся. Він теж замовлення доробляє.

Вона показала листочок із номером. Простягнула їй телефон, щоб вона набрала його. Коли хлопець прийшов, ми вже були готові висуватися.

— Я готовий. На чому їдемо?

— Рой, — сказала з усмішкою, — ти забув, як потрапив у світ до Ніри? Ось так і підемо.

Ніра мені ще раз відкрила на телефоні, де ми маємо вийти, і я відкрила прохід. Вийшли одразу в лікарні. І пішли на консультацію. У Ніри одразу взяли купу аналізів і обстежили. І попередньо призначили дату операції. Я одразу оплатила першу частину лікування.

— Добре хоч про мій вік не питають, а то з нас трьох я наймолодша і типу ще не повнолітня. Нір, можна я по нахабнію?

— Тортик? — здогадалася вона, посміхнулася і міцно обійняла мене — Тобі можна!

Із задоволенням обійняла її у відповідь і зрозуміла, що я щаслива, що зустріла її. Рой подивився на нас і обійняв обох. Ми з Нірою розсміялися й обійняли його.

— Ну що додому? — запитала в них.

Щоправда, додому піти не встигли — задзвлнів телефон.

— Привіт, — сказала щасливо Маркусу.

— Привіт. Уже сходили?

— Так. Зайдеш у відділок, знову потрібно на місце з'їздити. І сподіваюся, ти не їла.