Ніколь Кові - Особливо небезпечний , Ніколь Кові

Я починав злитись, викурючи цигарки одну за одною. Ми сиділи з Шелбі та Інес в квартирі, де ще вчора була Софі. Юджин безперервно приймав телефонні дзвінки від хлопців і я був певен, що той робить усе можливе.

Шелбі сердився, що я не дозволяю йому втрутитись, а я не зводив погляду з Інес.

-Скажи мені, де вона? Як ти їй допомогла?-раптом вимовив я до Інес, яка стурбовано смикала подушку, яку тримала біля живона, сидячи на ліжку. Шелбі сидів поряд, а я стояв біля вікна навпроти, випускаючи дим у відкрите вікно.

-Я не допомагала Софі! Як ти не розумієш, Кем?! Вона сама втекла, я не причетна до цього!-підвищувала голос Інес. Її телефон виявився пустим. Жодних слідів того, що вона допомагала Софі. Юджин перевірив усе, навіть прослухав останні дзвінки. Та я був певен, що Інес причетна. Вони могли все провернути через телефон Софі, який зараз дуже обачно вимкнений, щоб я навіть не міг відслідкувати місце її знаходження.

-Чому вона втекла?-гаркаю я до дівчини і та сіпається.-Знову якісь таємниці?! Їй хтось погрожує?! Може я ще не з усіма розібрався?!

Це перше, що спадало мені на думку, бо такі дурні речі Софі робила лише коли була у безвихідному становищі. Я не розумів, чому вона просто не прийде до мене і не розповість усе як є? Чому не попросить допомоги, як зробила це колись?

-Від тебе певно втекла!-гаркнула Інес і я зціпив зуби. Шелбі взяв дівчину за руку і сердито на неї поглянув.

-Годі.-попросив він її та Інес вирвала свою руку і схопилась з місця, відкинувши подушку.

-Ти жорстокий і владний! Ти хочеш усе контролювати! Ти задавив її, своїм егоїзмом! Софі тобі не зраджувала і казала про це мільйон разів! Та ти весь час жалів лише себе! Бідолашному Тернеру зрадили! Та ти просто знищив усі почуття Софі, коли водився з тією Лонні!-випалила Інес дивлячись мені просто в очі і я ступив крок до неї з бажанням задушити дівчину просто тут, але Шелбі встав перед нею.

-Та що в біса відбувається?!-крикнув він.-Ви показились чи що?! З нею могло щось статись, а ви тільки сидите і звинувачуєте один одного!

Друг мав рацію, та це не заспокоїло мене. Я відкинув недопалок через вікно і хотів висказати Інес усе що про неї думаю. Нагадати, як вчинила з подругою вона. Та просто не встиг, бо в кімнату залетів Юджин.

-Хлопці знайшли водія авто, в якому імовірно їхала Софі.-повідомив він і я зірвався з місця.

-Ти поїдеш зі мною в машині.-сказав я Юджину і прослідував до виходу.

-Я теж поїду!-вигукнув Шелбі і дівчина поряд з ним теж виступила вперед.

-І я.-не дуже рішуче сказала вона. Зміна її голосу про щось свідчила, та я поки не був готовий в цьому розбиратись. Але був певен, що ось-ось виведу її на чисту воду.