Стефанія Лін - Завоюй мене, Стефанія Лін

Відповіді поліцейських не чую. Затримавшись на обличчі Марка складно відвести погляд. В голові його пальці на моїй шиї, аромат на моїй шкірі, небезпека, котра з його тіла у моє проникла. Адреналін досі у крові кипить. І погрози… Я сама бовкнула, щоб зламав… Дурненька. Маріана просила рятувати, а його зламати. Де ж тут логіка? Ні, це з крайнощі у крайність. Це правда про яку Марк від самого початку казав — голод. Виключно мій. Він просив на себе його спрямувати, та я так сильно мрію про любов, тепло, відчувати себе потрібною, захищеною, що готова на все. Буквально. Немов брати розбурхали у мені щось, адже до зустрічі з ними обома, до миті, коли Маріан показав, що може огорнути теплом, а Марк поцілував, —  я не відчувала нічого подібного. 

А тепер? Я спробувала на смак так багато. Навіть занадто. Я хочу ще. Хочу більше. Всього одразу. Емоції, котрі брати дають — наркотик. Сильний, він викликає залежність. І, здається вони про це чудово знають.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно