Надія Борзакова - Красуня та чудовиська, Надія Борзакова

Свідчення наявності цих бажань у нього вже упиралося мені в живіт. Щодо моїх - миттю я все ж таки дозволила собі в них покопатися. І не відчула нічого. Ні краплі того тяжіння, що було між нами. Ні відлуння почуттів, що колись до нього відчувала. Може я й справді лише вигадала їх, а може в тому річ, що вигадала ще й людину – не так і важливо, адже правильний висновок не в змозі змінити ні минулого, ні майбутнього.

- Мої бажання тепер належать іншому, Джейк. Тому, хто кращий за тебе у всьому, - я потяглася до його вуха, - включаючи секс.

Він так стиснув мою руку, що я ледь не зойкнула від болю.

- Не ображайся.

- На жалюгідні спроби хоч чимось відплатити за те, як вчинив із тобою? - рука розслабилася, і тепер довелося придушувати полегшений видих. - Я чудово тебе розумію і щиро жалкую. Але обставини не дозволяли.

- Що саме? Чекати успадкування від Лиса частини бізнесу, достатньої для заможного життя дітей та онуків? Лише кілька років – і не довелося б зраджувати людину, яка тебе виростила. Не довелося б ризикувати своїм життям і життям нібито коханої жінки. Але ж ні! Ні. Адже тобі треба все, начхати, якою ціною. А як хвіст прищемили – взяв і звалив, рятуючи свою шкуру і легко залишивши, знову ж таки, кохану жінку бандитам, чудово знаючи, що на неї чекає!

- Обережніше, дитинко. Адже в курсі, як сексуальна, коли сердишся. Можу ж не стриматися і трахнути тебе прямо тут, - глянув у вічі і мабуть не зрадів реакції. - І взагалі - на що тобі злитися? У Лиса в борделі ти не опинилася, а під час перебування Баріновою так взагалі…. Скільки ти там сумувала? Тиждень? Місяць? Два?

- Набагато довше, ніж ти заслуговував, - притягла його ближче. - Порох, слухай уважно: якщо хтось із наших людей або, не дай боже, Артур постраждає через твої довбані ігри – я тебе знищу.

Хватка на моїй талії ослабла за мить до того, як закінчився танець. Порох швидко впорався з реакцією на мої слова - її я ледве встигла помітити, коли відсторонилася на крок і витончено присіла в реверансі. Артур, звичайно ж, одразу опинився поряд і повів мене, причому одразу, до машини.

- Ще б секунда, і я цього козла прямо там ..., - прогарчав він. І що вони всі погрожують зробити той чи інший дурний вчинок прямо там. - І смішно б не було, - виявляється, я все ж таки посміхалася.

- Звичайно. Уся конспірація коту під хвіст.

- Немає конспірації, Елізо. Я виродка цього не боюся - і не такі наїхати намагалися.

- А він уже пробував?

- Профілактика краща за лікування – чи тобі не знати.

- Якщо засоби для неї правильно підібрано. Інакше… Знаєш, деякі, ледь нежить починається, одразу антибіотики приймають без призначення лікаря навіть, бо колись був гайморит. Адже в нежиті найчастіше вірус винен, а проти нього антибіотики безсилі. Тільки по імунітету зайвий удар та й загроза розвитку резистентності.

- Вробила, - весело промовив, саджаючи мене собі на коліна.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно