Брем Стокер - Самоцвіт семи зірок, Брем Стокер

Згідно з єгипетською релігією, «ка» мертвої цариці та її «ху» могли оживити що завгодно. Тоді Маргарет була просто фазою самої цариці Тери, астральним тілом, яке цілковито улягає мумії!

Я обурився. Все в мені протестувало проти такого висновку. Адже то була моя Маргарет!

Маятник логіки знову хитнувся назад. Дитина не була мертва. Якщо так, то чи мала цариця стосунок до її народження? Цілком очевидно, що існує дивна схожість між Маргарет і царицею Терою. Як це могло статися? Це не могла бути психічна травма, яка відображала думки матері, адже місіс Трелоні ніколи не бачила портретів цариці Тери. Це питання не давало мені спокою.

Залишалась іще одна можливість зв’язку між Маргарет і муміфікованою царицею — завдяки якомусь окультному шляху цариця мала владу мінятися з нею місцями. Цю точку зору не можна було так легко відкинути. Багато підозрілих обставин підтверджували це тепер, коли моя увага сконцентрувалася і мій розум визнав таку можливість. Мені одразу ж почали спадати на думку всі ті чудернацькі події, які сталися упродовж останніх днів. Спершу вони перемішались в моїй голові, але знову ж таки моя професійна звичка перемогла, і вони вишикувалися у правильній послідовності. Тепер мені було простіше керувати собою: адже потрібно було щось осягнути і зробити те, що, можливо, не пішло б на користь моїй коханій. Але я боровся за неї, і найпершою зброєю для її захисту була правда. Я повинен багато про що дізнатися і багато чого зрозуміти, тоді я зможу діяти. А факти були ось які.

По-перше, дивна схожість цариці Тери і Маргарет, яка народилася за тисячі миль від Єгипту.

По-друге, зникнення книги ван Гайна, коли я дочитав до опису Зоряного рубіну.

По-третє, світильники в будуарі Маргарет. Тера з її астральним тілом могла викрасти їх у Корбека, могла відчиняти вікна й двері, проникати в приміщення. Не було необхідності, щоб Маргарет особисто брала в цьому якусь участь, але це було принаймні дивно.

А ще мені знову згадалися підозри детектива і лікаря.

А ще були ситуації, коли Маргарет передбачала наближення періодів спокою, ніби знала про наміри астральної цариці.

А ще її вказівка, де може бути загублений рубін. Тепер я дійшов висновку, що цариця Тера сама вкрала самоцвіт із портмоне містера Трелоні, щоб не сталося чогось із ним дорогою з Лондона. А потім через Маргарет припустила, що він загубився, і допомогла його знайти.

І родима пляма на її зап’ястку.

І врешті оте перевтілення Маргарет, яке відбувається останніми днями.

Подвійне існування! Це справді був той висновок, який узгоджував усі суперечності. Якщо й справді Маргарет діяла під примусом чужої волі або сутність її підмінили, тоді все було можливо. Все залежало від тієї особистості, яка нею керувала. Якщо та особистість була така ж добра і чиста, все могло бути добре. Але якщо ні!.. Я аж похолов од цієї думки.

Особистість цариці могла бути ницою й підступною. Коли я про це думав, у мене з’явилась причина для страху. Список смертей, пов’язаних із мумією, був просто-таки разючий. Араб, який украв руку мумії, і той другий, який забрав її з його тіла. Арабський шейх, який намагався вкрасти самоцвіт у ван Гайна і на горлі якого були сліди семи пальців. Двоє чоловіків, яких знайшли мертвими в першу ніч, коли Трелоні забрав саркофаг, і троє після повернення в гробницю. Араб, який відкрив таємний сердаб. Дев’ять мертвих чоловіків, одного з них, вочевидь, убила сама цариця! А ще кілька нападів на містера Трелоні, коли за допомоги свого охоронця вона намагалася відкрити сейф і дістати талісман.

Якщо цариця йшла до своєї мети по трупах, то хіба обирала вона засоби? На який іще жахливий крок вона могла піти, щоб втілити свої бажання? Чого хотіла вона найбільше? Адже про її наміри ми знали тільки з пристрасних розповідей Маргарет, а в написах у гробниці й слова не було про якесь кохання. Ми знали напевне, що вона поставила собі за мету відродження, й особливу роль в цьому повинна була відіграти північ, яку вона чомусь так любила. Але цілком очевидно, що відродитися вона мала в своїй гробниці — це видно з приготувань: саркофаг не був закритий віком, глеки з олією можна було легко відкрити, поховальна камера всупереч усім канонам була відчинена, а коло дверей був залізний ланцюг, яким вона могла спуститися додолу. Ми не знали, якими були її подальші наміри. Думка про те, що вона хотіла жити собі звичайною простою жінкою, зігрівала моє серце і заспокоювала душу.

В дім я повернувся з іншим настроєм, ніж його покидав, і був зачарований, побачивши Маргарет — давню Маргарет, яка чекала на мене.

Залишившись по обіді наодинці з батьком і дочкою, я сказав:

— Як ви вважаєте, чи не варто було б ужити всіх заходів на випадок, якщо те, що ми робимо, не сподобається цариці?

Відповідь Маргарет була дуже швидкою, і я був переконаний, вона підготувала її заздалегідь.

— Вона все схвалює! Усім своїм розумом, енергією і сміливістю батько намагається втілити саме те, чого бажає велика цариця!

— Але, — заперечив я, — навряд чи це так. Своє відродження вона готувала в скелястій гробниці, відгородившись від цілого світу всіма можливими засобами, щоб уникнути чогось непередбаченого. Звісно, тут, в іншій країні, в інший час і в зовсім відмінних умовах, вона могла накоїти помилок і стати загрозою для будь-кого з нас, як вона робила це з іншими людьми в давніші часи. Дев’ятеро людей загинуло від її руки — вона може бути безжалісною.

Лише згодом, коли я обмірковував цю розмову, мене вразило те, що я погодився з фактом існування цариці Тери. Перш ніж заговорив, я боявся, що можу образити містера Трелоні, але він тільки усміхнувся.

— Мій дорогий