Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

- О, тоді я тебе слухаю.

Я розповіла їй ту саму історію про нове знайомство, що й Дейву зранку. Я хотіла дізнатись і її думку, чи варто йти мені з Ніколасом на прогулянку, чи це було поганою ідеєю погоджуватись на таке. Не пропустила я і того моменту, що було у мене з Дейвом, поки вона лежала тут у лікарні. Лія уважно дослухала мене, декілька хвилин подумала, а потім сказала:

- Знаєш, Ані… Це тільки ти тобі вирішувати, але я б казала йти. Дізнаєшся про нього більше, а потім можна буде вирішувати, що робити далі... Спробуй забути цього вечора про Дейва і перемкнутися на Ніка. А якщо не зможеш, то, мені здається, вибір очевидний…

Я кивнула, погоджуючись.

- І я так думаю, - відповіла і глянула на годину.

Майже перша дня, потрібно закруглятися. Я піднялася, поправляючи одяг на собі.

- Мені, напевно, пора йти.

- Щасти тобі, моя дорогенька, - сказала подруга, і міцно обійняла мене на прощання.

- Я прийду завтра, допоможу тобі зібрати одяг.

- Обов'язково приходь. І не забудь про хороші новини! - відповіла вона, і помахала на прощання.

Я вийшла з лікарні й пішла додому. У своїй кімнаті я зняла весь одяг і переодягнулася у світлі сині джинси з чорною тунікою. Для прогулянки те, що треба. Намалювала очі, губи й розчесала волосся. Спустившись у коридор, я взяла на себе довге біле пальто і чорні кросівки на високій підошві. Ніби непогано. Поки я дивилася у дзеркало, оцінюючи свій вигляд, до мене на телефон прийшла смс від Ніколаса:

«Чекаю тебе біля будинку.»

Пора. Я взяла з собою сумку і вийшла йому назустріч.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно