Чарльз Вілан - Гола економіка. Викриття нудної науки

href="#n_148" title=" Johanna Berkman, “Harvard’s Hoard,” New York Times Magazine, June 24, 2001. ">[148]. Гарвард купує акції й облігації, інвестує у венчурні фонди й іншими способами передає ці 25 мільярдів доларів до рук людей та інститутів по всьому світу, які можуть продуктивно скористатися ними. З 1995 по 2005 рік ендавмент заробив у середньому 16 % річного доходу, що набагато продуктивніше для університету, ніж якби гроші лежали навколо університетського містечка. (Гарвард спромігся також втратити 30 % свого ендавменту протягом фінансової кризи, тому ми повернемося до гарвардського ендавменту під час розмови про «ризики й винагороду».)[149]

Фінансові ринки роблять дещо більше, ніж просто беруть капітал у багатих і позичають його комусь іншому. Вони дають нам змогу врівноважити споживання протягом нашого життя, що в кумедний спосіб каже нам: не треба витрачати дохід, щойно заробивши його. Шекспір застерігав, щоб ми не були ні позичальниками, ні кредиторами, але фактично більшість із нас будуть одночасно і тими, й іншими. Якби ми жили в аграрному суспільстві, то мусили б їсти наше зерно досить скоро після того, як зібрали, або знайти спосіб зберігати його. Фінансові ринки складнішим способом керують урожаєм. Ми можемо витратити одразу той дохід, який ми ще не заробили, наприклад, позичаючи для навчання в коледжі чи купівлі будинку, або отримати дохід зараз, а витратити його пізніше, як, наприклад, заощадження на пенсію. Важливо тут те, що заробляння доходу відділене від його витрачання, що дає нам більше гнучкості в житті.

Страхування від ризиків. Життя — ризикована справа. Ми ризикуємо загинути, просто захлинувшись у ванній, не кажучи вже про подорож на роботу чи банджі-джампінг. Ось деякі способи потрапити у фінансову руїну: природні катастрофи, хвороба чи інвалідність, шахрайство або крадіжка. Одним із наших перших імпульсів як людських істот є зменшити ці ризики. Фінансові ринки допомагають робити це. Найочевиднішими способами є страхування здоров’я, життя й автомобіля. Як зазначалося в розділі 4, страхові компанії в середньому беруть за ваш поліс більше, ніж збираються вам виплачувати. Але «в середньому» тут дуже важливе доповнення. Ви не переймаєтеся щодо середніх наслідків — вас тривожать найгірші випадки, що можуть із вами трапитися. Збіг обставин — дерево падає під час грози і руйнує ваш будинок — може принести вам нещастя. Тому більшість із нас згодні платити передбачувану суму — навіть більшу, ніж ми очікуємо отримати назад, — щоб захистити себе від непередбачуваного.

Застрахувати можна майже все. Непокоїтеся щодо піратів? Повинні, якщо ваш корабель із вантажем пливе по Південно-Китайському морю або через Малакську протоку. Як пише журнал The Economist: «Пірати все ще чатують на кораблі й моряків. І це вже не п’янички з дерев’яними ногами й пов’язками на оці — нинішні пірати ще ті мерзотники з реактивними гранатометами і швидкісними катерами». 2005 року, за повідомленнями Міжнародної морської організації, сталося 266 випадків (чи спроб) піратства. Ось чому фірми, відправляючи вантажі через небезпечні зони, купують морську страховку (яка також захищає від інших ризиків на морі). Коли французький нафтоналивний танкер Limberg був підірваний смертником на швидкісному катері, набитому вибухівкою, біля берегів Ємену в 2002 році, страхова компанія мусила виписати чек на 70 мільйонів доларів, так само, як у випадку, коли хтось в’їде у ваш автомобіль на паркінгу біля супермаркету, тільки у значно більших розмірах[150].

Компанія з виробництва одягу і взуття Fila у 2009 році мала би купити страховку перед тенісним турніром U. S. Open, але не зробила цього. Як і інші подібні компанії, Fila підтримує спортсменів і платить їм великі бонуси, коли вони досягають значних успіхів. Fila підтримує бельгійську тенісистку Кім Клійстерс, переможця U. S. Open, однак вирішила не купувати «страховку переможця» на суму близько 300 тисяч доларів бонуса, який вона обіцяла за перемогу. (Це було дороге рішення, хоча, мабуть, образливе для міс Клійстерс.) Страховка була б дешевою: Клійстерс була несіяною, зіграла лише у двох турнірах, поки не припинила виступи через народження дитини, і вважалася сороковою у списку ймовірних претендентів перед турніром[151].

Фінансові ринки пропонують великий набір інших продуктів, які з вигляду складні, але в основному діють подібно до страхового полісу. Наприклад, ф’ючерсний контракт фіксує ціну на продаж для певного товару — будь-якого від електроенергії до соєвого борошна — на певну заздалегідь визначену дату в майбутньому. У Торговельній палаті один трейдер може погодитися продати іншому трейдерові тисячу бушелів зерна за 3,27 долара за бушель у березні 2010 року. У чому фішка? Фішка в тому, що виробник і споживач цих товарів непокояться з приводу майбутніх коливань ціни. Фермери, які вирощують зернові, можуть отримати вигоду, фіксуючи продажну ціну, коли їхнє зерно ще в землі, або навіть ще до сівби. Чи можуть фермери отримати кращу ціну, почекавши з продажем до ужинків? Абсолютно. Але вони можуть отримати і значно гіршу ціну й залишаться без грошей для сплати рахунків. Вони, як і більшість із нас, бажають платити з упевненістю.

Водночас великі покупці товару можуть мати вигоду, перебуваючи на протилежному боці торгів. Авіалінії використовують ф’ючерсні контракти, щоб зафіксувати передбачувану ціну за реактивне пальне. Ресторани фаст-фуду можуть укласти ф’ючерсні контракти на яловичий фарш, свинину для виробництва бекону й навіть на сир чедер. Я не знаю нікого з керівництва Starbucks особисто, однак я добре уявляю собі, що не дає їм спати вночі: світові ціни на кавові зерна. Американці платитимуть 3,50 долара за велику чашку кави без кофеїну зі знежиреним молоком, але не 6,50, і саме тому я можу побитися об заклад на відсотки від продажу цієї книги, що Starbucks використовує фінансові ринки, щоб захистити себе від раптових коливань цін на каву.

Інші продукти мають справу з іншими ризиками. Давайте розглянемо один із моїх улюблених прикладів: облігації, пов’язані з ризиком катастроф[152]. Волл-стрит вигадала ці перлини, щоб допомогти страховим компаніям захистити свої ризики природних катастроф. Пам’ятаєте, страхова компанія виписує чек, коли дерево падає на ваш будинок; якщо багато дерев впадуть на багато будинків, тоді ця компанія й навіть ціла галузь матиме проблеми. Страхові компанії можуть мінімізувати ці ризики, випускаючи облігації, пов’язані з ризиком катастроф. Ці облігації виплачують значно більші відсотки, ніж інші корпоративні облігації, бо тут є цікавий поворот: якщо урагани чи землетруси завдадуть значної шкоди певній території протягом заданого періоду (часу), тоді інвестори втрачають частину або весь свій внесок. United Services Automobile Association